Антологија украјинске поезије
XVI – XX век

Избор, предговор и коментари – др Људмила Поповић, доцент Филолошког факултета у Београду;
Превод:
др Миодраг Сибиновић, редовни професор Филолошког факултета у Београду
и др Љ.Поповић
Поговор – проф. др М.Сибиновић

· Герасим Смотрицкий
· Дамјан Наливајко
· Из анонимних полемичких стихова 80-90-тих година 16. века
· Анонимне песме из Кијевско-михајловског зборника
· Лазар Баранович
· Иван Величковски
· Данило Братковски
· Феофан Прокопович
· Григориј Сковорода
· Иван Котљаревски
· Левко Боровиковски
· Амвросиј Метлински
· Микола Костомаров
· Маркијан Шашкевич
· Олександр Афанасјев-Чужбински
· Олександар Корсун
· Виктор Забила
· Тарас Шевченко
· Степан Рудањски
· Иван Франко
· Павло Храбовски
· Володимир Самијленко
· Лесја Украјинка
· Олександар Олесј
· Микола Зеров
· Павло Тичина
· Клим Полишчук
· Олекса Слисаренко
· Јакив Савченко
· Михајљ Семенко
· Максим Риљски
· Јевген Малањук
· Володимир Сосјура
· Богдан Игор-Антонич
· Микола Руденко
· Богдан Бојчук
· Дмитро Павличко
· Лина Костенко
· Богдан Рубчак
· Борис Олијник
· Васиљ Симоненко
· Микола Винхрановски
· Иван Драч
· Петро Осадчук
· Лидија Куљбак
· Васиљ Стус
· Марија Влад
· Роман Лубкивски
· Оксана Сенатович
· Хана Чубач
· Микола Воробјов
· Данило Кононенко
· Марија Павленко
· Јуриј Завхородни
· Васиљ Холобородјко
· Віктор Кордун
· Леонид Кисељов
· Свитлана Жолоб
· Михајло Шевченко
· Наталка Никулина
· Галина Паламарчук
· Микола Лукив
· Наталија Дзјубенко
· Тарас Феђук
· Надија Кирјан
· Игор Римарук
· Марија Матиос
· Ирина Мироненко
· Јуриј Андрухович
· Иван Малкович
· Васиљ Махно
· Борис Шчавурськи

· Герасим Смотрицький (перша половина 16 ст. - 1594)

* * *

Зри сія знаменія княжате славнаго,
их же содержит дом єго от вЕка давнаго,
И разумЕй, яко не тунє и не без причины,
о чом властнЕи и ширеи повЕсть ти кто иный.
Но яко достоин дЕлатель своєя заплаты,
не щаджще здравія никоєя утраты,
КрЕпко побЕждал различнях сопостат полки
и разгонял с короны драпЕжныа волки.
и єще может,
аще бог поможет.

Вооружен воин змія поправ мужественно,
копієм сего посредЕ пронзе явественно,
Яко древняго враждебника человЕческаго рода,
понеже злому з добрым не бываєт згода.
Боди, в князєх избранный, мысльнаго сопостата,
сего бо побЕждающим вячная заплата,
И иным подавай сіє непобыдимо оружіє,
острЕйшеє меча обоюдоостра слово божіє.
Во время рати
потреба дбати.

Вторый воин храбростію первому подобный,
токмо оружієм отмЕнен, и то посел гробный,
Меч бо обнажен в десницы имЕа острый обоюду,
им же крЕпціы на враги пріємлют побЕду.
ОтсЕкай, Константине, мрак идолскіа лести,
хощет бо бог всЕм человЕком ся спасти,
И отгоняй єретиков полки умовредныя,
пріидоша бо в мир волки нещадныя.
Иже не свыше щепится,
сіє скоренится.

Восіяла звЕзда ясно от востока
послЕдуя первой, возвЕщеней от пророка,
И приводит от Персиды трєх царей со дары
поклонитися со вЕрою цареви над цары.
Твоя звЕзда нынЕ тому же послЕдує цареви,
хотя всЕх сотворити жителя раєви.
И убываєт луна Ветхаго завЕта,
сіяєт бо солнце неприступнаго свЕта,
В нем же ходя, не поткинется,
но паче спасется.

Спасеніє Христово бог содЕя посредЕ земля,
на крестЕ руцЕ прострЕ, всЕ к себЕ пріємля,
На нем же рукописаніє грЕх наших растерзав,
из вЕтхаго человЕка нетлЕнно новаго создав.
И ты крестноє знаменіє не тунє носиши,
великому Константину им ся подобиши.
Он бо на небеси сіє видЕв, побЕдил сопостаты,
ты же побЕждай єретик и бЕсов тристаты.
Крест бо похвала царєм,
бЕсом же неыносный ярем.

Великоя глубины богослова, княже, соименный,
да сподобит тя господь бог вЕнец пріяти нетлєнный,
Во здравіы же телеснЕм благообразно
долгоденствовати
и во царствіи небесном со избранными радостно
ликоствовати.
Яко всЕм по чину представил єси божественное писаніє
истиннаго бога и правды єго в похвалу и познаніє,
Да всяк читаай, благолЕпно благодарит создателя
и да не забывает достойна мзды своєя дЕлателя.
Иже благую часть избираєт,
от него ся не отнимаєт.

1581

Герасим Смотрицки (прва пол. 16. века - 1594)

* * *

Погледај та знамења кнеза нашег славног
у двору која су његова од времена давног.
И појми да то има узрока дубоког,
о чему ће други једном и нашироко.
Будући достојан таквог завештања,
не штедећи ни себе, ни свога имања,
Он је разгонио супостатске пукове
и од круне одбијао грабежљиве вукове.
И још ће моћи
з Божијом помоћи.

Наоружан војин са змајем се сукоби,
јуначки га, ено, копљем оштрим проби,
Душманина што од искона прогони људе –
јер зло с добрим заједно не може да буде.
Нека ти, међу кнезовима изабраном, буде
награда вечна да сражаваш супостате худе,
А сам и друге непобедивим оружјем јачај,
речју Божијом, оштријом од двосеклог мача.
Кад војна стигне,
Множе се бриге.

Други је војин по храбрости првом подобан,
само је с оружјем скупљим, као гласник гроба,
Исукан мач му оштрицу с обеју страна има,
и двоструком снагом удара на сваког душманина.
Сеци, Константине, све док безбожне таме буде,
јер Господ спасењем жели да помогне све људе,
И пукове јеретика сишавших с ума туци,
што се устремише на свет као проклети вуци.
Без Божијег калема
ни изданка нема.

Озари се Исток једном звездом новом
што сијајући стиже за оном пророковом.
И из Персије указа пут царевима трима
да дођу да клекну пред царем над царевима.
И твоја звезда данас за тим царевима иде
у жељи да помогне сви људи рај да виде.
Луна се Старог Завета топи и нестаје
под сунцем с непојамним и невиђеним сјајем,
Ко под њим ходи неће пасти,
него ће се спасти.

Спасење Христово Господ на земљи предузе,
распростре руке по крсту и све к себи узе,
Њиховим рукописом грехове милосно разори,
од трошног човека нетрунућег новога створи.
То што крсно знамење носиш много значи,
тако се с Константином великим једначи.
Јер он, кад му се указа, порази супостате,
а ти ћеш јеретике и ђавола да затреш.
Јер крст је , хвала за цара,
ђаволу неподношљив јарам.

Кнезе-имењаче, богословски ум нека те покрене,
нек ти Бог помогне да венац примиш који не вене,
У здрављу телесном, да будеш дуговечан
и да у царству небеском потом будеш срећан,
Јер си писмо Божије дао сваком коме и треба,
да Богу ода хвалу спознавши правду неба,
Да га свак чита и очи ка Творцу да подиже,
да има на уму плату што напоследак стиже.
Ко једном крене за преблагим сјајем,
више не застаје.

1581.
Даміан Наливайко (?-1627)

* * *

Кресте, господствуяй днесь во всем мирЕ
Тобою христіяне сіяють в вЕрЕ,

Тя знаменіє имуть морскіи пловци
на кораблєх своих, и рыбныє ловци,

Внегда себе низпущають в глубину,
воини же тебе токмо имуть вину

Спасенія своєго в бранєх зЕлных,
и аз тя молю во временах раздЕльных,

Єгда от мира сего и тЕлесы моєго изыйду,
тогда спутник ми буди, да, идеже желаю, дойду,

В жилища мя небесная со святыми ти всели
и вЕчных благ причастієм душу мою возвесели. 1604
Демјан Наливајко (?-1627)

* * *

Крсте, владај данас у сваком крају,
хришћанпи тобом у вери сјају,

Тебе ко знамење носе морнари
на својим бродовима, и рибари

Кад ловећи у бездан загледају,
ратници се само теби предају

Кад у дуго војевање крену,
и ја те молим у одсудном трену,

Кад с овог света време је да пођем,
са мном да будеш, куд желим да дођем,

Да с тобом уђем у насеља света,
крај вечних блага да ми душа цвета.

1604.

З анонімного віршового полемічного комплексу 80-90-х років XVI ст.

СКАРГА НИЩИХ ДО БОГА

Собраніє нищих вопієт к тебЕ,
владико господи, прійми в слух собЕ.
БЕдныи нужници, але рабы твои,
иже провожають в скорби лЕта свои.
От тебе, боже наш, одержати милость
и на нечестивых мЕти справедливость.
Иже твоих людей, яко хлЕб, снЕдають
и святый твой престол, боже, ображають.
О веліа невдячность людей непобожных,
иж неблагодарни дарованій божіх.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Из анонимних полемичких стихова 80-90-тих година 16. века

ПРОСЈАЧКА ЖАЛБА БОГУ

Просјачки скуп вапи уз понизност пуну,
велики Боже, имај нас на уму.
Убоге Ти слуге са овога света,
скрушено живимо своја мирна лета.
Молимо за милост Тебе праведника
буди благ и према скупу несрећника.
Твоје људе овде ко хлеб изједају,
па Твој свети престо порузи предају.
Голема је незахвалност непобожних,
оних што не цене никакав дар Божји.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Анонімні вірші із Києво-Михайлівського збірника
(перша половина XVII ст.)

ДО ЛЕНИВЫХ

ЛЕнивые, любЕте Христу работати
и от нынЕ лЕности себе удаляти,
СмотрЕте дявола, како не лЕнится,
а вас, яко птицу половити тщится.
Злокозный мысливець заставляєт сЕти,
во дни же и в нощи, и зЕмЕ, и в лЕти.
Вы же убЕгайте от такого лову
и до бога вашу наклонЕте главу,
Роскошей и пыхи будте отчужени
и, яко вЕрныє, будете блажени...

ОСТОРОЖНОСТЬ ОТ ЄРЕСИ

Любезный народе христианских полков,
писмо оглашаєт в вас живущих волков,
Кламливоє вЕры єретицких дютей.
УтЕкайте от нея, як дяволих сЕтей.
Проклят бо имЕяй со онЕми дружбу,
бога отлученый дяволу на службу.
Иже святых таин приялисте чашу,
наклонЕте боговЕ пилно любов вашу.
Не мещЕте святого свиниям топтати,
ме мозЕте Христа два крот роспинати,
Нечистого пянства бЕгайте, молю вас,
да не приидет помста от вышнего на вас...

О КНЯЗЮ ТМЕ

Князь темности, фалшивоє науки учитель
и скверного грЕха отець и любитель,
Моє, мовить, властво нынЕ мира сего
и вси роскошници широкости єго,
Як лев, рыкая, тщится поглотити,
єретическия души половити.
Але тамо хула з ними погибаєт,
а покаяния дЕмон возбраняєт.

Анонимне песме из Кијевско-михајловског зборника
(1-ва пол. 17. века)

ЛЕЊИВЦИМА

Лењивци, заволите за Христа да радите
и лењост у себи већ данас савладајте,
Погледајте ђавола, не часи ни сата
кад вас као птичице у клопкама хвата.
Злехуди вам ловyија лукавствима прети
и дању, и ноћу, и зими, и лети.
Чувајте се његове заседе лукаве
и к праведном Богу окрените главе,
Раскоши и сујету одлучно осудите
и, ко прави верници, блажени ми будите...

ЧУВАЊЕ ОД ЈЕРЕСИ

Љубезни народе, хришћански пукови,
писмо вам дојавља – с вама су вукови,
У вери климави јеретички накот,
лукавствима ђавољим се не дајте лако.
Да буде проклет који се с њима дружи:
одметнут од Бога он ђаволу служи.
Ви, што сте дотакли светих тајни чашу,
нек осети Господ сада љубав вашу.
Не дајте да свиње тапћу тајне свете,
не можете опет Христа да распнете,
Од нечистих дела чувајте се вазда
да вас не би стигла небеска одмазда...

О КНЕЗУ ТАМЕ

Кнез тмине, свих лажних наука учитељ
и греха опаког отац и љубитељ –
Мом царству су, вели, људи подређени,
све раскоши света припадају мени,
Као лав ричући, приправан да скочи,
јеретичке душе жели да заточи.
Ал ту хуља с њим гине и нестаје,
а демон не даје нико да се каје.

Лазар Баранович (1620-1693)

СКРІЗЬ НА УКРАЇНІ
ВИДНО ЛИШ РУЇНИ

Як в морі човен хвилі хилитають,
Так Україну війни донимають,
Або і гірше: човен в морі плава,
В крові Вкраїна. В чварах гине слава!
Над морем, боже, пан ти і вітрами –
Дай, щоб затихли бурі поміж нами!

1671

Лазар Баранович (1620-1693)

ШИРОМ УКРАЈИНЕ
СВЕ САМЕ РУЈИНЕ

Ко чун у мору где вали не престају
Тако Украјину војне потресају
Али још горе: чун – у мору плива,
Украјина – у крви. Бура славу скрива!
Боже, ти си цар ветра, океана,
Дај, нек се смире буре међу нама!
1671.

У МИРУ НЕМА МИРУ

Миру без миру не владнати ладу.
Мир прагне миру, проклинає зваду,
Бо мор, а не мир на світі панує,
Брат брата в світі беы жалю мордує.
Мир – не мир, миру як в собі не маєш,
День всвіті ходиш, а вночі вмираєш.

1671.

БЕЗ МИРА НЕМА МИРА

Без мира свет не може мир да нађе
Свет хрли миру и проклиње свађе,
Помор, не мир на овом свету влада,
Где брат од руке братовљеве страда.
Мир – није мир немаш ли мере моћи.
По дану живиш, а умреш у ноћи.

1671.

МЕЧ ЗЕМЛЮ РУБНУВ,
У КРОВІ ПОТОНУВ

Над нами висів меч, нині спадає,
І крушить він нас – аж лихо волає.
Над Авеля кров’ю ыемля голосила,
А нині кров більша наш край затопила.
Зумів ти води утримати, боже! –
Твоя хай воля сю кров переможе.
Потопом землю не дав ти залити –
В поту кривавім не дай нас втопити.

1671
МАЧ ЗЕМЉУ РЕЗНУВ
У КРВИ ОГРЕЗНУ

Над нама наднет спушта се мач сада
И руби нас са вапајима јада.
Над Авељем крваво плака земља.
И наш крај сада плави крв голема.
Боже, ко воду што послушном створи,
Нек воља Твоја и ту крв пребори,
Кад води не даде да Земљу поплави,
Зној крвав не дај ни нас да подави.

1671.

Іван Величковський (? - 1701)
МИНУТИ ВСІХ ОБЩІЇ

Минет младенчество.
Минет отрочество.
Минет юношество.
Минет мужество.
Минет старчество.
Минет престарілость.
Минет весна.
Минет літо.
Минет осінь.
Минет зима.
Минуть всі літа.
Минуть всі времена.
А над все минет час покаянія.

1670-1690

Иван Величковски (? - 1701)

МИНУТИ СВАГДА ЗАЈЕДНО

Мине ти детињство.
Мине ти дечаштво.
Мине ти младост.
Мине ти старост.
Мину ти последњи дани.
Мине ти пролеће.
Мине ти лето.
Мине ти јесен.
Мине ти зима.
Мину ти сва лета.
Мину ти сва доба.
И тако за покајање час мине.

1670-1690.

ЕХО
єст вірш в котором, якоби нікоє ехо, то єст одзов, бо каждого стихов конця дві силяби, з конечних же літер уформованії, одзиваються

- Что плачеш Адаме? Земнаго ли края?
- Рая.
- Чому в онь не внійдени? Боіш ли ся брани?
- Рани.
- Не можеш лі внійти внутр його побідно?
- Бідно.
- Іли возбранен тобі вход єст херувими?
- Іми.
- Одкуду дієт ті ся сицевая досада?
- З сада.
- Кто ті в саді снідь смертну подаде од древа?
- Єва.
- Кто же Єву в том прельсти? Змій ли вертоградський?
- Адський.
- То сієши сльозами не без вини поле?
o Оле!
- Одселі вся будеши со трудом стяжати?
- Жати.
- Одселі, чаю, смерть возьмет ко гробу?
- Обу.
- То смерті уже єсте во віки предані?
- Ані.
- Одкуду же жизнь паки начнете взимати?
- Мати.
- Мати, чаю, одродить вас (чи смерть) Христова?
- (О)ва.
- Плодом ли пречистия матері ожисте?
- Істе.
- О би і нас спасл тот плод дівия утроби!
- О би.

1670-1690

ЕХО

- Што Адаме плачеш? Због земаљског краја?
- Раја.
- Шта те сневесели? Војне разигране?
- Ране.
- Победа те чека у време витешко?
- Тешко.
- Ил' ти рајске стазе као прекор стоје?
- То је.
- Ко ти плод забрањен пружи као нева?
- Ева.
- Ко Еву саблазни? Змија вертроградска?
- Адска.
- Изгледа, сад жањеш што си посејао?
- Јао.
- Ту све што имате с муком се добије?
- Бије.
- Ту ћете умрети у мукама тако?
- Ако.
- Смрт вечна вас чека због оног раније?
- А, није.
- Ко ће вас у живот снова поднимати?
- Мати.
- Мајка ће вас родити, Мајчица Христова?
- Ова.
- Из Матере ћете оживети, дакако?
- А како?
- О, спаси и нас на тој земаљској пучини!
- Ој... учини
1670-1690.

Данило Братковський (друга пол. 17. ст. –1702)

УСЬОМУ ПРИХОДИТЬ КІНЕЦЬ

Агей, і мури зазнають руїни,
Потужних замків здобувають стіни,
Не глина - камінь має прахом стати,
А ти, людино, хочеш протривати!?

1697

Данило Братковски (2-а пол. 17. в. –1702)

СВЕ ИМА СВОЈ КРАЈ

Бедеми бивају трошне руине,
Замкови моћни - само рушевине,
И камен постане прашина мека,
А ти би, човече, да трајеш довека!?
1697.

ПІЮТЬ ПІВНІ

В хлопа питає жовнір, чи світало.
"П’ять уже півнів, - вістить, - проспівало".
Встали жовніри і снідати просять:
"Трьох засмаж півнів, то буде нам досить"
"Де ж їх узяти? Один лиш при хаті".
"Та ж говорив ти: п’ять мало співати.
Трьох - на пательню! слуга порядкує. -
Бо тобі ребра як стій порахуєм!"
Чуха хлоп чуба, спроквола міркує,
Півня одного натроє шматує:
"Нате вам три вже. Як чарка зогріє,
Мабуть, з вас кожен, мов півень, запіє!"

1697

ПЕТЛОВИ ПОЈУ

Питају газду војници - да ли свиће?
"Пети већ певац кукурикну, биће."
Скочише: "Брзо, доручак за госте -
Закољи три петла и биће нам доста."
"Откуд ми? Сем једног више и немам."
"Тек што си нам рекао - већ пети пева.
Три за петорицу! - саветују себра. -
Пожури да ти не намештамо ребра!"
Он чупа косу, истерује своје,
И једног петла комада натроје:
"Ето вам три. Док вам ракије викнем,
По певац ће из сваког да кукурикне!"

1697.

Феофан Прокопович (1681-1736)

ПЛАЧЕТ ПАСТУШОК В ДОЛГОМ НЕНАСТЬЇ

Коли дождусь я весела ведра
і дней красних,
Коли явиться милость прещедра
небес ясних?
Ні з каких сторон світу не видно, -
все ненастьє.
Ніт і надежди. О многобідно
моє щастє!
Хотя ж малую явить отраду
і поманить.
І будто нічто полготить стаду,
да обманить.
Дрожу под дубом а крайнім гладом
овці тають
І уже весьма мокротним хладом
ізчезають,
Прошол день п’ятий, а вод дождевних
ніт отміни.
Потщися, боже, нас свободити
от печалі,
Наші нас діди к тебі вопити
научали.

1777

Феофан Прокопович (1681-1736)

ПЛАЧЕ ПАСТИРЧЕ У НЕВРЕМЕНУ

Хоћу л’ се домоћи неба ведра,
дана красна,
Хоће ли гранути милост штедра
неба јасна?
Ни с које стране ни зрачка белог -
свуд невреме.
Утехе нема. О, невесело
моје племе!
Кад бих бар малу имао наду
да премане.
Да макар мало олакша стаду
да преда’не.
Дрхтим под храстом. Овчице гладне
устаљиле
И полагано, од влаге хладне,
јадне чиле.
Пет дана прође, кише претачу
ноћу, дању.
И нигде краја великом плачу,
јадовању.
Боже, учини крај свему овом,
да не боли,
штујући наших предака слово,
то Те молим.

1777.

Григорій Сковорода (1722-1794)

* * *

Всякому місту звичай, права
Всяка тримає свій ум голова,
Всякому серцю любов своя є,
Всякому горлу до смаку своє.
А я у полоні одних лиш дум,
Одне непокоїть тільки мій ум.

Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір купець обдурити прудкий.
Той зводить дім свій на новий манір,
Інший гендлює, візьми перевір.
А я у полоні одних лиш дум,
Одне непокоїть тільки мій ум.

Той безперервно стягає поля,
Той іноземних завозить телят,
Ті на ловецтво готують собак,
В цвих дім, як вулик, гуде від гуляк.
А я у полоні одних лиш дум,
Одне непокоїть тільки мій ум.

Той панегірик сплітає з брехні,
В лікаря мертві ідуть в підрядні.
Туза картяр і шанує й честить,
В позов Степан, як на свято, біжить.
А я у полоні одних лиш дум,
Одне непокоїть тільки мій ум.

Ладить юруста на тон свчй права,
З диспуту учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур,
Всякому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи лише одні,
Щоб безрозумно не вмерти мені.
1753-1785

Григориј Сковорода (1722-1794)

* * *

Сваки град – своје обичаје носи,
Сваки ум има својих посебности;
У сваком срцу љубав и топлина,
Свакоме грлу његова милина.
У мојој глави мисли тма и тушта:
Ал’ једна ме никад не напушта.

Зарад чина, Петар обилази дворац,
Лак је на превару Теодот трговац,
Један би по моди куће да подиже,
Други зеленашки до богатства стиже!
У мојој глави мисли тма и тушта:
Ал’ једна ме никад не напушта.

Једни откупљују оранице нове,
Други, опет, стране чувају бикове.
Један псе ловачке дресира и храни,
Другима – дом препун гостију пијаних,
У мојој глави мисли тма и тушта:
Ал’ једна ме никад не напушта.

Судија закон себи подешава,
Студенту од расправа боли глава,
Друге – пробадају стреле Венерине,
Свак у себи своју лудост брине.
А мој дух само с једном жељом лети:
Како да умрем при чистој памети.

Знам да је смрт ко коса наточена,
Не зна господина, нити суверена.
Сељака и цара подједнаким сматра -
Све прождире исто као сламу ватра.
Ко ће бити миран кад рез њен заблиста?
Онај, ком је савест као кристал чиста.

* * *

Ой ти пташко-жовтобоко,
Не клади гнізда високо,
А клади його на лужку,
На зеленому моріжку.
Яструб ген над головою
Висить, хоче ухопить,
Вачою живе він кров’ю,
Глянь же! Пазурі сталить!

Стоїть явір над горою
І киває головою,
Буйні вітри повівають,
Руки явору ламають.
А вербички шумлять низько,
Заколишуть мене в снах,
Тут тече потічок близько,
Видно воду аж до дна.

Нащо ж мені гадати,
Що в селі родила мати?
Нехай у тих мозок рветься,
Хто високо вгору дметься.
А я буду собі тихо
Коротати мпилий вік,
Так мені мине все лихо -
Щасний буду чоловік.

1753-1785

* * *

Аој, птиче жутобоко,
Не виј гнездо превисоко,
Сакриј га у ливадици,
Свиј у трави, у младици.
Ено, јастреба са неба,
Лебди, устремљен да скочи,
Непрестано, грабљив, вреба,
Гледај како канyе точи.

Стоји јавор на врх горе,
Маше главом одозгоре,
Ветрови му косу мрсе
И зелене руке крше.
А раките шуште меко
И у слатки сан ме носе,
Хуји поток недалеко,
Воде бистре попут росе.

Зашто да се сад нагађа
Шта у селу мајка рађа?
Нек о томе бригу брине
Онај што ће у висине,
А ја ћу да живим скромно
И сањаћу тихе снове,
Победићу зло огромно -
Бићу само срећан човек.

1753-1785.

Іван Котляревський (1769 - 1838)
УРИВОК З ПОЕМИ ЕНЕЇДА

Дідона вигадала грище
Еней, щоб веселіший був,
І щоб вертівся з нею ближче,
І лиха щоб свого забув:
Собі очиці завґязала
І у панаса грати стала,
Енея б тільки уловить;
Еней же зараз догадався,
Коло Дидони терся, мґявся,
Її щоб тільки вдовольнить.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Щодень було у них похмілля,
Пилась горілка, як вода;
Щодень бенкети, мов весілля,
Всі пґяні, хоть посуньсь куда.
Енеєві так, як болячці
Або лихій осінній трясці,
Годила пані всякий день.
Були троянці пґяні, ситі,
Кругом обуті і обшиті,
Хоть голі прибрели, як пень.

Троянці добре там курили,
Дали приманку всім жінкам,
По вечерницям всі ходили,
Просвітку не було дівкам.
Тай сам Еней, сподар, і паню
Підмовив паритися в баню...
Уже ж було не без гріха!
Бо страх вона його любила,
Аж розум ввесь свій погубила,
А бачся, не була плоха.
1798

Иван Котљаревски (1769 - 1838)

ОДЛОМАК ИЗ ПОЕМЕ ЕНЕИДА

Весеље приреди Дидона
Да на њему приушти ведрине,
Да би му ближе била она,
А он да бриге с душе скине.
Она је очи завезала
И игру "жмуре" заиграла,
Да би Енеја уловила.
Енеј се одмах досетио,
Уз њу се вио и прибио,
Не би л’ бар она срећна била.

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

И сваког дана пића, јела,
Вода вином замењена,
Банкети стално и весеља,
Пијанство куд год да се крене.
Енеју, као немоћнику,
Ко крхком каквом болеснику,
Угађа госпа сваки дан.
Сви су Тројанци нахрањени,
Обувени и одевени -
До јуче голи, као пањ.

Пуше Тројанци, веселе се,
Све жене страшно узбуђене,
Свуда забаве, све се тресе,
Ни за девојке мира нема.
И Енеј госпу наговори
Да са њом у бањи поговори ...
Ту без ичега прошло није !
Толико га је већ љубила
Да је присебност изгубила,
А беше лепо видети је.
1798.

* * *

Чого ж вода каламутна, чи не хвиля збила?
Іого ж і я смутна тепер, іи не мати била?

Мене ж мати та не била - самі сльози ллються;
Од милого людей нема, од нелюба шлються.

Прийди, милий, подивися, яку терплю муку!
Ти хоть в серці, но од тебе беруть мою руку.

Спіши, милий, спаси мене од лютой напасті!
За нелюбом коли буду, то мушу пропасти.

1819

* * *
Зашто је вода мутна, да од олује није?
Зашто ли сам ја тужна, да л’ ме то мајка бије?

Мајка ме није тукла - а суза сузу ваља.
Од милог нема људи, а немили их шаље.

Дођи ми, дођи, драги, да видиш моју муку!
Ти си у моме срцу, а други ће - моју руку.

Пожури, не дај, драги, невоље још да трају!
Јер мене пропаст чека, ако ме недрагом дају.

1819.
Левко Боровиковський (1808-1889)

УБІЙСТВО

На заході раннє небо
Мов кровґю залито;
Прийшли вісті до милої,
Що милого вбито...
Не на війні його вбито –
Затягнено в жито,
Червоною китайкою
Рученьки прикрито,
Зеленою оливою
Очиці залито.
Прилетіла зозуленька -
На головку пала,
Та випила оливоньку,
Та й заворкувала:
"Такі очі, такі брови,
Як у мого пана!..."
Десь узялась його мила,
Голубонька сива,
Та підняла китаєчку,
Та й заголосила
"Чи ти, любий мій упився
Чи з коника вбився
Чи за мною, молодою,
Гірко зажурився?"
- Я не впився, моя мила,
З коня не звалився
За тобою молодою
Я не зажурився
Сподобав я чужу жону -
Удівоньку милу:
Половили брати її
Та й звели в могилу!.

Левко Боровиковски (1808-1889)

УБИСТВО

Јутрос, веле, запад зором
У крв је завијен
До драге стиже глас да је
Њен драги је убијен...
Није у рату убијен,
У житу је сакривен:
Црвеном блузом од свиле
Руке прекривене,
А уљем му зеленим
Очи заливене.
Долетела кукавица -
Стоји му на глави,
Испи зејтин из очица,
Па се тужно јави:
"Какве очи,какве веђе,
Ко у оног мога!..."
Али тада стиже драга,
Голубица бела,
Склонила је ону блузу,
Над њим се наднела:
"Јеси ли се то напио,
Ил’ те коњ збацио,
Ил’ си к мени, витој јели,
Одвећ пожурио?"
- Нити сам се ја напио,
Нит’ ме коњ збацио,
Нисам к теби, витој јели,
Одвећ пожурио,
Већ поведох туђу жену -
Удовицу младу.
Стигоше ме браћа њена,
Те добих награду.

АКЕРМАНСЬКІ СТЕПИ

Наплив я на розліг сухого океану,
Ниряє в зіллі віз і, мов між хвиль човнок,
Пливе між пойних лук по килиму квіток;
Минаю острови зелені я бур’яну.

Смеркає вже. Нігде ні шляху, ні кургану.
Шукаю шляхових на небі я зірок.
Гень, блись! Чи хмара то? То зіроньки світанок?
Ні, то синіє Дністр - то світло Акерману.

Пождім... Як тихо все! Я чую журавлів;
А їх ключа б не вздрів бачніший з соколів.
Я чую, як в траві метелик колихнеться,
Як гадина слизька до зілля доторкнеться.

В тиші сій слухаю так пильно, занімів,
Що з родини б чув гук. Ніхто не одкликнеться!
s
АКЕРМАНСКЕ СТЕПЕ

Исплових на пучину сувог океана,
Мој фијакер се у трави као чамац њише,
По ћилиму расцветаном пловећи уздишем.
Док са стране промичу острва бурјана.

Ноћ се спушта. Нигде пута нити узвишења.
Тражим звезде - да ме воде, да познајем где сам.
Ал’ гле! Је ли то облачак? Или звезде бљесак?
Не, већ одсјај са Дњестра - акерманска осветљења.

Чекај ... Што је тихо! Чујем само негде ждрале;
Ал’ ни очи соколове њих сад не би догледале.
Чујем лептир кад прхне на цветићу белом,
Кад љигава змија травку само такне телом.

Из тишине зачух, тако устрептале,
Завичајни позив. А ја ћутим, онемело.

Амвросій Метлинський (1814 - 1880)

ВґЯЗОНЬКО
(Пісня)

"Ой вґязоньку молоденький,
Чому рано опадає,
Чому по полю літає
Твій листонько зелененький?
Та чи вже ж то роса з неба не спадає
Чи сонечко землю вже не пригріває?

А є вґязи вже й старії
А ще на їх зеленіє,
Й вітер по полю не сіє,
Їх листки уже сухії,
Чи то вітер на їх одних стиха віє?
Чи їх роса поливає, сонце гріє?"

"Ні, братику! Й мене роса миє,
Й мені сонце тепло посилає;
Не те, щоб долі мені немає!
Та в чужині серце мені ниє...
Того ж бо то і лист рано опадає,
Хоч, братику, мене й вітер не хитає!"

Амвросиј Метлински (1814 - 1880)

БРЕСТИЋУ

"Ој, брестићу младорасти,
Зашто рано опадају,
Лете, свуда западају
Листови ти зеленасти?
Да л’ то небо више росицу не сеје,
Или сунце више земљицу не греје?

Ено бреста остарелог,
Лишће му је још зелено
И ветар му не одува
Листа скоро сасвим сува.
Ил’ му ветар, можда, дува обеснажен,
Ил’ сунце и роса само њега траже?

"Ма не, брате! Росе имам,
И од сунца зраке примам;
Ал’ ми она која није
Из даљине срце пије...
Па ми зато лишће прерано опада
И кад га ветар не напада!"

Микола Костомаров ( 1817 - 1885)

ХМАРКА

По небу блакитному
Хмарочка плине;
Спитай її, брате,
Куди вона плине?
Чи так собі вільно
По небу гуляє,
Чи хмарочку-пару,
Невдаха, шукає.
Все небо синіє,
Одна тільки хмарка,
Мала, невеличка,
Одна собі плавле;
Не вспієш десятка
Уряд налічити -
Вже хмарки немає.
Була в мене думка.
Як хмарка по небу,
Снувалась, гулялась.
Чи чого шукала,
Чи так для утіхи
Снувалась, гулялась?
Не знаю. Забув!
Її вже немає.

Микола Костомаров ( 1817 - 1885)
ОБЛАК

По плаветном небу
Облак запловио.
Упитај га, брате,
Куда плови?
Да л’ слободно шета,
Без намере сваке,
Ил’ злосретник, жели
Свој пар да пронађе?
Небо је све плаво,
И само облачак,
Мајушан и ситан,
Усамљено плови;
Не успеш до десет
Брзо да избројиш -
Облака већ нема.
Мисао ми дође.
Ко облак по небу,
Снује, окреће се.
Да ли нешто тражи,
Ил’ тек из мерака
Снује, окреће се?
Не знам, заборавих!
А и ње нема.

Маркіян Шашкевич (1811 - 1843)

РОЗПУКА

Поза тихими водами
Сумно та й смеркалося;
О, як голос меж горами,
Щастя розбилося!

Летить ворон чорнокрилий, -
За ним загуділо;
Щастя моє, гаразд милий,
Навіки зниділо.

Тяжко голубу малому
Гори перебити,
Ой ще тяжче безродному
На сім світі жити.

Ти, зозуле сивенькая,
Закуй ми сумненько,
Най розпука та й лютая
Вирве ми серденько.

Маркијан Шашкевич (1811 - 1843)
ОЧАЈ

Изнад вода примирених
Тама све је већа.
Ко глас стењем опкољени,
Разбила се срећа.

Лети гавран црнокрили,
Нестаје у тмуши,
Срећа моја и сан мили
Занавек се сруши.

Тежак пут је кроз планину
Голубовом лету,
Још је теже самотнику
На овом свету.

Као вапај отегнути
Кукавице сиње,
Нек ми овај очај љути
Срдашце откине.

ДО МИЛОЇ

Повій, вітре-вітросеньку,
Там, де тужить мила,
Нехай несуть там пісеньку
Твої легкі крила.

Повій, вітре, в єй городець,
Де вінці сплітає;
Неси вісті, що молодець
Щиро ю кохає.

Ой погладь ю, вітросеньку,
По єй личку білім,
Нехай знає єй серденько,
Що я є ї милим.

Най не плаче, най не тужить,
Вже час ся зближає -
Прийде милий, приголубить
І з нев ся звінчає.

ДРАГОЈ

Где ми тужи мила.
Нек понесу песме дичне
Твоја лака крила.
Дуни, ветре-ветровниче,

Дуни тамо, ветре хладни,
Где сад венце плете.
Јави да је момак млади
Воли, као дете.

Помилуј је, ветре, лети
Као вИгор благи.
Нек јој срдашце осети
Да сам ја њен драги.

Нек не плаче, нек не тужи,
Куца час речени -
Све ће драги да јој пружи,
Да се њом ожени.

Олександр Афанасьєв-Чужбинський (1816 - 1875)
ПРОЩАННЯ

Прощай навіки, моя чорноброва!
Бач, я не плачу, бо й ти не заплачеш,
А з нас хтось винен... Бувай же здорова,
Вже на сім світі мене не побачиш.
Різная доля нас випровояала
На світ широкий, не в одну годину,
І моя доля з мене шуткувала
Та й одурила, як малу дитину.
А твоя доля, мов рідная мати,
Все вибирала щасливі дороги,
Убрала в щастя і, щоб легш ступати,
Все підстилала квіточки під ноги...
Ти йшла весела у квітчастім полі,
Я у пустині з сльозами і страхом,
Все ж наші стежки по чиїйсь-то волі
Зійшлись у світі перехресним шляхом.
А хто, голубко, не боявсь пустині?
А хто на путь мій квіточку покинув?
Ні, що бувало, не казать дівчині,
Бо цвіт рожевий вже давно загинув!
Бувай здорова! Пий з повної чаші
Щастя і радість, так нехай всі кажуть, -
Прощай навіки: бо вже стежки наші
Більше перехрестям на світі не ляжуть!

1855

Олександр Афанасјев-Чужбински (1816 - 1875)
ОПРОШТАЈ

Збогом знавек, моја црновеђа!
Гледај, не плачем, јер нећеш то ни ти,
А неко је крив... Окрени ми леђа,
За последњи пут - то се не да скрити.
Разне судбе пратиле нас двоје
У животу овог часа,
Са мном се гадно нашалила моја
И насамарила ме, као дете да сам.
А твоја судба, као мајчица мила,
Бирала ти је срећне стазе многе,
И, да би ти лакше на њих упутила,
Простирала ти све - цвеће пред ноге...
Ти си са радошћу ишла цветним пољем,
А ја кроз пустош - очајник све више -
Али по науму нечије воље
Наше се стазе ипак укрстише.
А ко се пустоши не побоја, мила?
Ко ми пред ноге спусти цветак бео?
Но то би свака девојка сакрила,
А нарочито кад је цвет увео.
Па, здрава била! Пиј из пуне чаше
Срећу и радост (понови то и ти) -
Занавек збогом: јер се стазе наше
Никад више неће укрстити!

1855.
Олександр Корсун (1818-1891)
КОХАННЯ

Було небо блакитнеє,
А тепера хмарне;
Була доля щасливая,
Минувала марне.

Хмари пуще набігають,
Неба вже не видко,
Зовсім доля покинула,
Стало життя гірко.

Аж ось подув буйнесенький -
Хмари розігнало;
Коханочка полюбила -
Горе минувало.

Не журись же, сиротино,
Що долі не маєш:
Як полюбить дівчинонька,
То й долю придбаєш.

Олександар Корсун (1818-1891)
ЉУБАВ

Било небо плаветно,
Сад је мутно чудно.
Било време пуно среће
И прошло улудо.

Облаци се згомилали,
Не види се зора,
И срећа се затурила,
И живот је горак.

Али дуне ветар хучни -
Растера облаке.
И драгана кад заволи -
Души одмах лакне.

Не брини се, сиротане,
Што те срећа неће:
Кад те заволи девојка,
Биће тад и среће.

Віктор Забіла (1818 -1869)

* * *

Гуде вітер вельми в полі!
Реве, ліс ламає;
Плаже козак молоденький,
Долю проклинає.
Гуде вітер вельми в полі!
Реве, ліс ламає;
Козак нудиться, сердешний,
Що робить, не знає.
Гуде вітер вельми в полі!
Реве, ліс ламає;
Козак стогне, бідолаха,
Сам собі гадає:
"Ревеш, вітре, да не плачеш,
Бо тобі не тяжко;
Ти не знаєш в світі горя,
Дак тобі й не важко.
Тобі все одно, чи в полі,
Чи де ліс ламаєш,
Чи по морю хвилю гониш,
Чи криші здираєш:
Соломґяні і залізні, -
Яку не зустрінеш,
Снігом людей замітаєш,
В полі як застигнеш.
Одірви ж од серця тугу,
Рознеси по полю!..
Щоб не плакався я, бідний,
На нещасну долю.
А коли сього не зробиш,
Кинь мене у море!
Нехай зі мною потоне,
Нехай моє горе".

Виктор Забила (1818 -1869)

* * *

Ветар завија низ поље
И крши планину,
Млад се козак расплакао,
Па куне судбину.
Ветар завија низ поље
Хара по планини,
Козак, тужан и несрећан,
Не зна шта да чини.
Ветар завија низ поље,
И крши по гори,
А млад козак растужени
Овако му збори :
"Вијеш, ветре, ал’ не плачеш,
Јер ти тешко није,
Не знаш ти за људску тугу
Коју живот крије.
Свеједно је теби - поље
Ил’ шуму да косиш,
Да валове морем ваљаш,
Ил’ кровове носиш :
И лим , ко и сламу, исто,
Кад пожелиш, дигнеш,
И на путу завејаваш
Људе кад их стигнеш.
Понеси ми с душе тугу
И распрши пољем ,
Да не плачем више, јадан,
Због судбине своје.
Ако ово не учиниш.,
Баци ме у море,
Нек’ потону у дубини
Са мном и невоље."

Тарас Шевченко (1814 - 1861)
ПРИЧИННА
(Уривок )

Реве та согне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідний місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нигде не гомонів,
Сичі в гаю переклипкались,
Та ясен раз у раз скрипів.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1837
Тарас Шевченко (1814 - 1861)
ЗАЧАРАНА
(Одломак)

Широки Дњепар стење, пати,
Срдити ветар урла, оре,
Повија врбе као влати,
Подиже вале као горе.
И у том часу трепераво
Месец кроз облак мрешка сјајем,
Као да чун у мору плавом
Појављује се и нестаје.
Док трећи петли кукурикну,
Све замире у муку раном,
Сове се само довикују
И каткад јасен шкрипне граном.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1837.

* * *

Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу як пилину?
Чом вас лихо не приспало
Як свою дитину?..
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас -
Де ж мені вас діти?..
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,
А я тут загину.
Там найдете щире серце
І слово ласкаве,
Там найдете щиру правду,
А ще, може, й славу...

Привітай же, моя ненько!
Моя Україно!
Моїх діток нерозумних,
Як свою дитину.

1840

* * *

Мисли моје, мисли моје,
Часи злополучни!
Што стојите на папиру
Ко редови мучни?...
Што вас ветар не расеје
Дуж бескрајне степе?
Што вас јад тај не пригрли
Као своје дете?...

. . . . . . . . . . . . . . . .

Мисли моје, мисли моје,
Децо, цвеће младо!
Подигох вас, однеговах -
Куда ћете сада?...
Крените пут Украјине,
Наше Украјине!
Сирочићи - ја остајем,
Овде да погинем.
Тамо су вам топле речи,
Врело срце право,
Срешћете се са истином,
А, можда, и славом...

Пригрли их, Украјино!
Мајко непрегледна!
Моју децу неразумну,
Као своја чеда.
1840.

СОН
(Комедія)
-Уривок з поеми-

Піти лишень подивиться
До царя в палати,
Що там робиться. Прихожу,
Старшина пузата
Стоїть рядом; сопе, хропе,
Та понадувалось,
Як індики, і на двері
Косо поглядало.
Аж ось вони й одчинилоись,
Неначе з берлоги
Медвідь виліз, ледве-ледве
Переносить ноги.
Та одутий, аж посинів,
Похмілля прокляте
Його мучило. Як крикне
На самих пузатих -
Всі пузаті до одного
В землю провалились!
Він вилупив баньки з лоба -
І все затрусилось,
Що осталось; мов скажений,
На менших гукає -
І ті в землю; він до дрібних -
І ті пропадають!
Він до челяді - і челядь,
І челядь пропала;
До москалів - москалики,
Тілько застогнало,
Пішли в землю; диво дивне
Сталося на світі.
Дивлюся я, що дальш буде,
Що буде робити
Мій медведик! Стоїть собі,
Голову понурив,
Сіромаха. Де ж ділася
Медвежа натура?
Мов кошеня, такий чудний.
Я аж засміявся.
Він і почув, та як зикне -
Я перелякався
Та й прокинувсь... Отаке-то
Присноилося диво.
Чудне якесь! .. таке тілько
Сниться юродивим
Та п’яницям. Не здивуйте,
Брати любі, милі,
Що не своє розказав вам,
А те, що приснилось.

1844

С А Н
(Комедија)
-Одломак из поеме-

Полазим да видим опет
Цара, дворске власти,
Шта се тамо збива. Стигох:
Угледници трбушасти
Поређани - штекћу, брекћу,
Тако надувени
Ко ћурани, и на врата
Испод ока погледају.
Она се и размакоше -
Ко из јазбине мечеће
Да је медвед изашао.
Са муком се креће,
Натекао, помодрео,
Мамуран од гозбе касне
Клете. Ал кад рикну
На трбухе прве класе -
Сви у земљу попадаше !
Па кад исколачи очи -
Сви се испрепали
Преостали: он још љуће
На млађе навали -
Пропадоше; он на друге -
И они пропали !
Он на слуге - и послуга
Исто се стровали ;
На војнике Московњаке -
Они уздрхтали,
Па под земљу. Невиђено
Чудо, уистини.
Гледам шта ће даље бити,
Шта ће сад да чини
Мој медоња! Стоји тако,
Повијених леђа,
Сиромашак. Где се деде
Природа медвеђа?
Као неко маче чудно.
Прснух у смех сада.
Али он чу, па кад рикну -
Ја се испрепадах,
Па се тргох ... Ово чудо,
Значи, само снивах.
Таква чуда... то су снови
Само јуродива
Ил пијана. Не чуди се
Брате драги, брате мио,
Што не причах нешто своје,
Већ о оном што сам снио.

1844.

І МЕРТВИМ, І ЖИВИМ,
І НЕНАРОЯЕНИМ
ЗЕМЛЯКАМ МОЇМ
В УКРАЙНІ І НЕ В УКРАЙНІ
МОЄ ДРУЖНЄЄ
ПОСЛАНІЄ
(Уривок)

Аще кто речет, яко люблю Бога,
а брата своего ненавидит, ложь есть.
Соборно(е) послание Иоанна.
Глава 4, с.20

І смеркає, і світає,
День Божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає,
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгуюту.
І Господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся,
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . .
1845

И МРТВИМ И ЖИВИМ
И НЕРОЂЕНИМ
ЗЕМЉАЦИМА МОЈИМ
У УКРАЈИНИ И НЕ У УКРАЈИНИ
МОЈА ПРИЈАТЕЉСКА
ПОСЛАНИЦА
(Одломак)

И смркне се и раздани,
Божији дан мине,
И опет се све умори,
Па онда почине.
Само ја, ко уклет да сам,
Без престанка ридам
Са раскршћа пуних људи,
И нико да види,
Нити види, нит’ признаје -
Сви су глуви, не чују ;
Букагије своје трампе,
Истином тргују,
Вређајући благог Бога,
И запрежу људе
У претежак јарам. Ору зло
И сеју зло свуда.
Шта да роди? Погледајте
Шта ће дати њива !
Тргните се, још не људи,
Децо јуродива !
Погледајте на рај свети,
Своју домовину,
Заволите чистим срцем
Велику рујину,
Раскујте се, збратите се !
У туђинском крају
Не тржите, не иштите
Оно што немају
Ни на небу, а не само
Сред туђинског поља.
Јер свој дом је своја правда,
И снага, и воља.

1845.

* * *

Минають дні, минають ночі,
Минає літо, шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло,і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...
Доле, де ти! Доле де ти?
Нема ніякої,
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої, злої!
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
І гнилою колодою
По світу валятись.
А дай жити, серцем жити
І людей любити,
А коли ні... то проклинать
І світ запалити!
Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше - спати, спати
І спати на волі,
І заснути на вік-віки,
І сліду не кинуть
Ніякого, однаково,
Чи жив, чи загинув!
Доле, де ти! Доле де ти?
Нема ніякої,
Коли доброї жаль, Боже,
То дай злої, злої!

1845

* * *

Пролазе дани, иду ноћи,
Прође лето. Крошње жутих глава
Шуморе, и гасну очи,
Угаснуле мисли, срце спава,
Све уснуло, а ја се питам
Зашто ли живим, куда хитам,
Што ваздух овог света дишем,
Кад се не смејем, нит’ плачем више...
Судбо, где си?
Никог у том лицу!
Дај ми, Боже, злицу!
Не дај ходаћем да спава,
Ни смрт срцу врлом,
Ни по свету да се вучем
Као труло дрво.
Већ да срце живо буде
И да воли људе,
А без тога, нек свет проклет
У пламену буде !
Тешко је у ланце пасти,
То у ропство води,
Ал’ је горе кад се спава,
Спава на слободи -
И кад навек заспиш тако
Трага неутрта,
Свеједно је онда да л’ си
Био жив ил’ мртав !
Судбо, где си ! Судбо, где си ?
Никог у том лицу !
Ако ти је добре жао,
Дај ми, Боже, злицу!

1845.

ЗАПОВІТ

Як умру, то поховайте
Мене на могилі
Серед степу широкого
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було впидно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори -
Все покину, і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю Бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте.
І мене в сем’ї великій,
В сем’ї вольній, новій,
Не забудьте пом’янути
Незлим, тихим словом.

1845

ОПОРУКА

Кад умрем, учините ми
Да ме груди приме
Наше лепе степе
Дивне Украјине.
Да путеве моћног Дњепра
И видим и чујем,
Низ широке поле поља
Како бучно хује.
Кад плине из Украјине
У дубоко море
Крв душманска... оставићу
И поља и горе -
Да излетим и долетим
До самога Бога
Да се молим... а до тога
Не познајем Бога.
Учините, па скините
Окове свом роду.
И душманском клетом крвљу
Залијте слободу.
Па у дому многољудном,
Слободном и новом,
Спомените тад и мене
Добрим, тихим словом.

1845.

Н.Н.

Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в Бога .......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур’яні
Молюся Богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було.
Господнє небо, і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!
Та недовго сонце гріло,
Недовго молилось...
Запекло, почервоніло
І рай запалило.
Мов прокинувся, дивлюся:
Село почорніло,
Боже небо голубеє
І те помарніло.
Поглянув я на ягнята -
Не мої ягнята!
Обернувся я на хати -
Нема в мене хати!
Не дав мені Бог нічого!..
І хлинули сльози,
Тяжкі сльози!.. А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала
Та й почула, що я плачу.
Прийшла, привітала,
Прийшла, привітала,
Утирала моЇ сльози
І поцілувала...
Неначе сонце засіяло,
Неначе все на світі стало
Моє... лани, гаї, сади!..
І ми, жартуючи, погнали
Чужі ягнята до води.

Бридня! А й досі, як згадаю,
То серце плаче та болить,
Чому господь не дав дожить
Малого віку у тім раю.
Умер би, орючи на ниві,
Нічого б на світі не знав.
Не був би в світі юродивим.
Людей і Бога не прокляв!

1847

Н.Н.

Тек што ми тринаест замакло.
Јагњад сам чувао под селом.
Да ли је сунце сјало тако,
Ил’ ми се само привидело?
Било је лепо, лепо, лако,
Као у рају .......
На доручак ме звала мати,
А ја не могу из бурјана
Где се молим... И ко ће знати
Зашто тај дечак тога дана
Молитву благу тако жели -
Шта ме је тако обузело?
Све редом, небо, јагње, село,
Изгледало ми - се весели!
Сунце ми сјало, не пламтело!
Ал није дуго тако сјало,
Те се и молитве манух...
Јер убрзо се распламсало,
И рајска башта плану.
Као пробуђен, ја се чудим :
Село потавнило,
И плаветнило Божје небо
Није што је било.
Погледах у јањце с надом -
Није моје стадо!
Окренух се пут огњишта -
Ал тамо већ ништа!
Бог ми ништа није дао!...
Сузе су ми потекле,
Тешке сузе!... А девојка
У њиви крај реке
У конопљу била,
Осетила да ја плачем,
Па ме пригрлила,
Сузе ми утрла,
Па ме још пољубила.
Сад ми је сунце опет сјало,
И све на свету ми постало
Моје... шуме, њиве плодне!...
Ми поведосмо оне мале
Туђе јагањце до воде.

Бунцам!... Ал помислих на крају -
То срце плаче, Бога криви
Што му не даде да проживи
Цео свој век у оном рају.
Да умре, орућ’, где се роди,
Да не зна ништа изван тога,
Да се не скита ко јуродив -
Не куне људе, нити Бога!

1847.

ПОДРАЖАНІЄ 11 ПСАЛМУ

Мій Боже милий, як то мало
Святих людей на світі стало.
Один на другого кують
Кайдани в серці. А словами,
Медоточивими устами
Цілуються і часу ждуть,
Чи швидко брата в домовині
З гостей на цвинтар понесуть?
А ти, о Господи єдиний,
Скуєш лукавії уста,
Язик отой велеречивий,
Мовлявший: ми не суєта!
І возвеличимо на диво
І розум наш, і наш язик...
Та й де той пан, що нам закаже
І думать так, і говорить?
- Воскресну я! - той пан вам скаже, -
Воскресну нині! Ради їх,
Людей закованих моїх,
Убогих, нищих... Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово. І пониче,
Неначе стоптана трава,
І думка ваша, і слова -
Ненаше срібло куте, бите
І семикрати перелите
Огнем в горнилі, словеса
Твої, о Господи, такії.
Розкинь же їх, твої святиє,
По всій землі. І чудесам
Твоїм увірують на світі
Твої малі убогі діти!

1859

ПОДРАЖАВАЊЕ 11. ПСАЛМА

Боже мој, колико је мало
Светих људи на свету остало.
Ови, једни за друге кују
Оков у срцу. Неизлечиво,
Својим устима слаткоречивим
Љубе се, и чекају нестрпљиво
Да што пре брата у домовини
Из гостију у гроб стрпају?
А ти, о Господе једини,
Заптићеш им уста нечиста,
Зауставити речи худе
Што трубе : "Та ми сујетни нисмо !
Узнаћемо, да се сви чуде,
И разум наш, и наш језик...
И може л’ Господар притећи
Да нас у томе, можда, спречи?"
"Васкрснућу ! - он ће вам рећи. -
Васкрснућу данас! Њих ради,
Због тих људи који су јадни,
Убоги, гладни... Славе ради,
Ових малих робова немих !
За њих се моја брига веже,
Рађа се слово. И полеже,
Као да је угажена трава,
И разум ваш, и реч, и глава."
Ко да су сребро, што из пећи
Тече да се ковати може
На наковању - такве су речи
Твоје, о превелики Боже.
Ти их такве, свете разнеси
Свуда. И у Твоја чудеса
Повероваће, по свем свету,
Твоја мала убога деца.

1859.

* * *

О люди! люди небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люди, не собаки!

Вночі і ожеледь, і мряка,
І сніг, і холод. І Нева
Тихесенько кудись несла
Тоненьку кригу попід мостом.
А я, отож таки вночі,
Іду та кашляю йдучи.
Дивлюсь: неначе ті ягнята,
Ідуть задрипані дівчата,
А дід (сердешний інвалід)
За ними гнеться, шкандибає,
Мов у кошару заганяє
Чужу худобу. Де ж той світ?
І де та правда!? Горе! Горе!
Ненагодованих і голих
Женуть (последний доплг отдать),
Женуть до матері байстрят
Дівчаточок, як ту отару.
Чи буде суд! Чи буде кара!
Царям, царятам на землі?
Чи буде правда меж людьми?
Повинна будь, бо сонце стане
І осквернену землю спалить.

1860

* * *

О, људи! Људи несрећници!
Ког ће вам врага ти ћесари?
Ког ће вам врага и ти псари?
Ипак сте људи, не кучићи!

Ноћу је клизаво, и магла,
И снег, и мраз. И Нева тихо,
Тијано некуд је носила
Танушну санту испод моста.
И ја такође по тој ноћи
Идем и кашљем хадајући.
Гледам: ко да су јагњад знана,
Девојке иду одрпане,
Дад их (инвалид правдољубив)
Гони, ноге шепрљају,
Ко да утерује у стају
Нечије стадо. Где су људи?!
Где је ту правда? Шта то раде!
Голе и неизмерно гладне
Гоне (дуг стари да се начне),
Терају мајкама ванбрачне
Девојчице, ко овце мазне.
Има ли суда! Има л’ казне!
За све цариће, суверене!
Хоће ли правда међу људе?
Њена ће бити – ако буде
Скаредна земља сажежена.

1860.

Степан Руданський (1834-1873)

НЕ МОЇ НОГИ

Серед лісу, серед гаю
У неділешній обід
Заснув мужик у чоботях,
Прокинувся без чобіт.

Прокинувся, протер очі,
Разів кілька позіхнув,
Разів кілька босі ноги
З подивлінням повернув.

"Не мої се, - каже, - ноги,
Присягаю на чім світ,
Бо мої в чоботях були,
А сі - босі, без чобіт!"

Степан Рудањски (1834-1873)
НИСУ МОЈЕ НОГЕ

Усред шуме, усред гаја
Заспа неки сељак чио,
Заспао је с опанцима,
А без њих се пробудио.

Кад прогледа, трља очи,
Крмељиве очи строге,
У чуду се забленуо,
Гледа своје босе ноге.

"Нису ово моје ноге -
У све свеце заклео се -
Јер моје су с опанцима,
А ове су, видиш, босе!"

ЖАЛІБНИЙ ДЯК

Щойно в церкві, коли дяк
"Іже" заспіває,
Бідна баба у кутку
Мало не вмліває.

Аж завважив теє дяк,
До неї забрався.
"Чого плачете ви так?" -
Стару запитався.

"Як не плакати мені,-
Стара баба каже, -
Коли мене голос ваш
Аж за серце в’яже!

Так колись моя коза
На льоду кричала,
Як там її звірина,
Бідну, розривала".

ЖАЛОСТИВИ ДИЈАК

У молитви дијак није
Дошао до „Иже",
А већ старици крај зида
Суза сузу стиже.

Када дијак то примети,
Приђе, тужна лика,
Те упита јадну жену:
„Чему жал толика?"

„Како, тужна, да не плачем? -
Старица му рекла -
Од вашега гласа, ето,
Срце ми се цепа!

Јер, тако је моја коза
Вречала крај пута
Где је курјак обалио
Кад је растргнута."

Іван Франко ( 1856-1916)
ВОЛЬНІ СОНЕТИ

І

Сонети - се раби. У форми пута
Свобідна думка в них тремтить закута,
Примірена, як міряють рекрута,
І в уніформ так, як рекрут, упхнута.

Сонети - се пани. В них мисль від роду
Приглушено для форм; вони вигоду,
Пожиток кинуть, щоб ловити моду:
Се гарний цвіт, що не приносить плоду.

Раби й пани! Екстреми ся стрічають.
Несмілі ще їх погляди, їх речі,
Бо свої сили ще раби не знають.

"Простуйся! В ряд!" Хлоп в хлопа, плечі в плечі
Гнеть стануть, свідомі одної мети,
Живі, грізні, огромнії сонети...
1880

Иван Франко ( 1856-1916)
СЛОБОДНИ СОНЕТИ
І

Сонет - то је роб. У форми пута
Слободна мисао трепти поринута,
Сва измерена, ко тело регрута,
И униформом скупом утегнута.

Сонет је - господин.Жртвоваће роду
И мисао; пренебрећи ће у ходу
Интерес, да би одржао моду:
Као мушки цвет, не робује плоду.

Роб и господин! Екстреми се споје.
Још увек су им речи одабране:
Робови нису свесни снаге своје.

"Робови, у потиљак!" Раме уз раме,
Ту скупа сви стреме ка истој мети -
А то су живи,свемоћни сонети...

1880.

* * *

Я не лукавила з тобою,
Клянуся правдою святою!
Я чесно думала й робила,
Та доля нас лиха слідила.
Що щирая любов ділала,
Вона на лихо повертала;
Що чиста щирість говорила,
Вона й брехню перетворила,
Аж поки нас не розлучила.

Ти ж думаєш, я не терпіла,
В новії зв’язки радо бігла?
Ти ж думаєш, я сліз не лила,
По ночах темних не тужила?
Не я лукавила з тобою,
А все лукавство в нашім строю -
Дороги наші віддалило
І серця наші розлучило,
Та нашої любві не вбило.

1880

* * *

Ништа не тајих ја пред тобом,
Кунем се истином и богом!
У свему искрена сам била,
Ал нас зла судба уништила.
Све сто учини љубав права,
Она је злобно извртала;
Што је искреност говорила,
Она је у лаж претворила -
Све док нас није раздвојила.

Мислиш ли да нисам патила
Када сам се с другима дружила?
Да самотна нисам тужила
И сузе проливала - сатима?
Ништа не тајих, ал тајна је
У склопу који сам живот даје -
Стазе нам она разлучила,
Душе нам она измучила,
И о љубави одлучила.

1880.

СІКСТИНСЬКА МАДОННА

Хто смів сказать, що не богиня ти?
Де той безбожник, що без серця дрожі
В твоє лице небесне глянуть може,
Неткнутий блиском твої красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже,
О глянь на мене з свої висоти!
Бач, я, що в небесах не міг найти
Богів, перед тобою клонюсь тоже.

О бозі, духах мож ся сумнівати
І небо й пекло казкою вважати,
Та ти й краса твоя - не казка, ні!

І час прийде, коли весь світ покине
Богів і духів, лиш тебе, богине,
Чтить буде вічно - тут, на полотні.

1881

СИКСТИНСКА МАДОНА

Ко је смео рећи да богиња ниси -
До безбожник коме срце не задрхти
Пред сјајем лепоте, ко у ропству пути
Не осећа шта су небески обриси?

Да, богиња јеси! Цвете рајски, Мати,
Погледај у мене са висине своје!
Не нађох божанства што на небу стоје,
Ал ћу и пред тобом на колена пасти.

Бога и духове можеш негирати,
Пакао и небо можеш бајком звати...
Ал твоја лепота - то бајка не прави!

И кад време дође да се прецртају
Богови и дуси,тебе ће да знају -
Ту, на платну - свет ће вечно да те слави.

1881.

ІДЕАЛІСТИ

Під пнем перегнилим в болоті гнилому
Вертяться, клубляться дрібні черв’яки:
І вродились, виросли й гинуть у ньому,
А другі їх тілом живуть залюбки.

І сниться їм, бідним, у пітьмі кромішній:
Десь сонце горить у всім чарі весни,
А в сонця промінні, у радості вічній
Гуляють і золотом сяють вони.

Ті сни свої черви складали в системи
З заключенням: так є найліпше, як є;
Читали промови, співали поеми
Про гарне, щасливе в болоті життє.

Втім люди той пень відвалили й поперли,
І дійснеє сонце вказалось з-за мли;
На сонце те глипнули черви й померли
І, мручи, убійчеє світло кляли.

1882

ИДЕАЛИСТИ

Под пањем натрулим у мочварном крају
Мали црвићи се роје и сиве.
Ту рођени, расту и умиру на крају,
А други од њихови тела оживе.

И сањају јадни, из вечитог мрака,
Да им сунце гране свим чарима весне,
И да обасјани од умилних зрака
Доживе у глибу тренутке чудесне

Сневали су снове, увек доведене
До максиме: најбоље је оно што је.
Читали прогласе, писали поеме
О лепоти глиба живовања својег.

Ал људи пањ најзад извукли из блата,
И црвима сунце из маглине сину:
Сад их изненада поче жеђ да хвата,
Па у смртном ропцу проклеше топлину.

1882.

ЧИМ ПІСНЯ ЖИВА?

Кожда пісня моя -
Віку мого день,
Протерпів її я,
Не зложив лишень.

Кожда стрічка її -
Мізку мого часть,
Думи - нерви мої,
Звуки - серця страсть.

Що вам душу стрясе -
То мій власний жаль,
Що горить в ній - то се
Моїх сліз хрусталь.

Бо нап’ятий мій дух,
Наче струна-прім:
Кождий вдар, кождий рух
Будить тони в нім.

І дарма, що пливе
В них добро і зло, -
В пісні те лиш живе,
Що життя дало.

1884

ОД ЧЕГА ПЕСМА ЖИВИ?

Свака песма моја -
То вам је мој дан,
Део неспокоја
Што прелије ван.

Сваки стих што стоји -
Мозга је мој част;
Мисли - нерви моји,
А звуци су - страст.

Што душу захвати -
То је моја жал,
Све је што ту пламти
Мојег плача вал.

Јер струне са прима
Дарне напет дух:
Трзаји у њима
Произведу звук.

Ништа кад звук споји
И добра и зла -
У песми постоји
Све сто живот зна.
1884.

* * *

Колись в сонетах Данте і Петрарка,
Шекспір і Спенсер красоту співали,
В форму майстерну, мов рісьблена чарка,
Свою любов, мов шум-вино вливали.

Ту чарку німці в меч перекували,
Коли знялась патріотична сварка;
"Панцирний" їх сонет, як капрал, гарка,
Лиш краску крові любить і блиск стали.

Нам, хліборобам, що з мечем почати?
Прийдесь нову зробити перекову:
Патріотичний меч переркувати

На плуг - обліг будущини орати,
На серп, щоб жито жать, життя основу,
На вили - чистить стайню Авгійову.

1889

* * *

Кад су у сонете Данте и Петрарка,
Шекспир и Спенсер лепоту уписивали,
У форму мајсторску, ко у брушен пехар
Пнушаво вино, љубав су уливали.

Тај пехар је Немачка у мач прековала
Користећи врели патриотски пламен,
Њен "панцирни"* сонет, као каплар стамен,
Тражи боју крви и бљесак метала.

Шта ће нама ратарима мач бљештави дати?
Сад ћемо и ми топити метале :
Патриотска сабља да се преобрати

У плуг - да ледину будућности заоре
У срп - да би житне њиве живот дале,
И у виле - да чисте Аугијеве штале.
1889.

* * *

Чого являєшся мені
У сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні,
Сумні,
Немов криноиці дно студене?
Чому уста твої німі?
Який докір, яке страждання,
Яке несповнене бажання
На них, мов зарево червоне,
Займається і зновиу тоне
У тьмі?

Чого являєшся мені
У сні?
В житті ти мною згордувала,
Моє ти серце надірвала,
І з нього визвала одні
Оті ридання голосні -
Пісні.
В житті мене ти знать й не знаєш
Ідеш по вулиці - минаєш,
Вклонюся - навіть не зирнеш
І головою не кивнеш,
Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,
Як я люблю тебе без тями,
Як мучусь довгими ночами
І як літа вже за літами
Свій біль, свій жаль, свої пісні
У серці здавлюю на дні.

О, ні!
Являйся, зіронько, мені
Хоч в сні!
В житті мені весь вік тужити -
Не жити.
Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті
Марніє, в’яне, засиха, -
Хоч в сні на вид твій оживає,
Хоч в жалощах живіше грає,
По-людськи вільно віддиха,
І того дива золотого
Зазнає, щастя молодого,
Бажаного, страшного того
Гріха!

1895

* * *

Што ми долазиш ту
У сну?
Што упиреш у мене
Чудесне очи јасне,
Сетне,
Дно хладног врела са стене?
Што су ти уста - мук?
Који прекор, патње које,
Жудње неиспуњене стоје
У њима, ко сутон румен
Што плане и опет утрне -
У тму?

Што ми долазиш ту
У сну?
Ти си се много поносила
И моје наде косила,
Из срца пила ко с чесме
Вапај ове потресне -
Песме.
Мене ти не знаш, кад изиђеш,
На улици ме - мимоиђеш,
Кад се наклоним - не погледаш
И отпоздрав ми никад не даш,
Ал знаш ме , и кад не приђеш,
Како те волим, без помоћи,
Како се мучим силних ноћи
И како дуго из све моћи
Свој бол, свој жал и песму ту
Скривам у срцу на дну.

Ал не, ух!
Дођи ми, звездо, ту,
Макар у сну!
У животу ћу вавек да тужим -
Уживо.
Па нек срце што се зари,
Попут бисера у бари,
Пламсај не дочека -
Кад те усни, бар тада полети,
Тад, у тузи, бар јаче затрепти,
У уздаху ко да нађе лека,
Па од сновиђења датог
Спозна срећу благодатног
Замишљеног, тог податног
Греха!
1895.

МОДЕРНЕ

Вольні!
Мов оси у літнюю спеку
З гнізда -
Лиш миг - і вже не видно;
Мов стріли з нап’ятого лука,
Мов слово, окрилене гнівом,
Сердиті,
Мов усміх дівчини, принадні,
Мов жало гадюки, отруйні -
Летіть!
"Ся хвиля - наша!" -
То наш девіз
Хвиля, мов чарка.
Повну, гей, повну!
Вермут!
Гірко, та іскри заскачуть в очах...
На погибель!

1911

МОДЕРНЕ

Слободни!
Као на летњој припеци осе
Из гнезда -
За трен - и изгубе се из вида;
Као стреле из запетог лука,
Као реч окриљена гневом,
Срдити,
Као осмех девојачки, изазивачки,
Као жалац змијуљине, отровнице -
Лете!
"Ова бура је наша!" -
То је ваша девиза.
Бура, као чаша.
Пуну, еј, пуну!
Вермута!
Горко, да светлаци заискре пред очима...
На пропаст!

1911.

Павло Грабовський (1864 - 1902)
ДО Н.К.С.

Такої певної, святої,
Такої рідної, як ти,
Такої щирої, простої, -
Вже більше, мабуть, не знайти.
Таку не часто скинеш оком,
Такою тільки що марить...
А раз зустрінеш ненароком, -
Навіки долю озарить!

Павло Храбовски (1864-1902)
ЗА Н. К. С.

Толико лепу, свету, ведру,
Толико драгу, к'о ти што си,
Толико једноставну, штедру -
Век ником двапут не доноси.
Таква пред очи не излази,
Такву ти сан тек може дати...
А ако је случајно кад спазиш -
Целог живота ће ти сјати!

СОН
Зелений гай, пахуче поле
В тюрмі приснилися мені,
І луг широкий, наче море,
І тихий сум по кружині.
Садок приснився коло хати,
Весела літяна пора;
А в хаті... там знудилась мати,
І знудьгувалася сестра.
Поблідло личко, згасли очі,
Надія вмерла, стан зігнувсь...
І я заплакав опівночі,
І, гірко плачучи, проснувсь.

САН

Зелени луг, мирисно поље,
Усних у затвору свом клетом,
Широки пашњак, као море,
И све уоквирено сетом.
Усних и врт, надомак кући,
Лето у јеку - радост права.
Ал' се у кући мајка мучи,
И сестра моја очајава.
Бледо јој лице, очи згасле,
Умрла нада снагу точи...
Бризнух у плач сред ноћи јасне,
И, у сузама, из сна скочих.

Володимир Самійленко (1864-1925)
НАЙДОРОЖЧА ПЕРЛИНА

Бачив я усякі перли
І коштовні самоцвіти,
Але єсть одна перлина,
Що з усіх найкраща в світі.
Купувать її не можна
Або нею торгувати;
ЇЇ часто мають бідні
І частіше, ніж багаті.
Ту перлину не дістати
Ні з печер землі, ні з моря;
Тільки той її знаходить,
Хто чутким родивсь до горя.
Одібрать її не зможе
Ніяка злоба несита,
Перла та - сльоза святая,
За нещасний люд пролита.

?олодимир Самијленко (1864-1925)
НАЈСКУПЉИ БИСЕР

Видех многи бисер,
Много скупог цвета,
Ал' постоји један
Најскупљи од свега.
Није за продају,
Нит' је за карташа.
Сиромах га има
Пре од богаташа.
Нити се из земље,
Нит' из мора вади.
Налази га онај
Ко зна шта су јади.
Неће га отети
Зло што ствара ране.
Бисер је тај - суза
За народ што кане.

Леся Українка (1871-1913)
CONTRA SPEM SPERO!*

Гетьте, думи, ви, хмари, осінні!
Тож тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!
Я на вбогім, сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.
І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть - і настане
Ще й для мене весела весна.
Я на гору круту крем’яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несуіи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
В довгу, темную нічку невидну
Не зтулю ні на хвильку очей,
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!

1890
*Без надії сподіваюсь! (Лат.)

Лесја Украјинка (1871-1913)
CONTRA SPEM SPERO!*

Оставите се, мисли, јесењих облака!
Јер сад је пролеће, позлаћена машта!
Зар да ми у жалости и у плакању
Прођу најлепше године младалаштва?
Не, ја желим да се и кроз сузе смејем,
Да и у злу певам својим гласом чистим,
Да ме нада и у безнађу још греје,
Хоћу да живим! Доста је тужних мисли!
На тужној овој и на убогој груди
Сејаћу цветове шарене свих боја,
Сејаћу цветове по мразу и студи,
Заливаћу их горким сузама својим.
Моја ће суза са слеђене земље
Покорицу тврду можда и да скине,
Можда ће нићи цвеће - да и на мене
Пролеће ведро своју радост лине.
Ја ћу уз стрмен горе окамењене
На врх да носим камен неразрушив
И, док носим своје претешко бреме,
Веселу песму желим да певушим.
Током дуге, непрозирне ноћи мрачне,
Држаћу стално отворене очи,
Тражећи одсјај прозирне звезде зрачне,
Владарке светле затамњених ноћи.
*Без наде надам се! (Лат.)
Па ћу да се смејем и кроз сузе јада,
Да и у злу певам својим гласом чистим,
Да ме и у безнађу још греје нада,
Хоћу да живим! Доста је тужних мисли!
1890.

EPPUR TI TRADIRO*

Тебе я, може, зраяу. - В ту годину,
як таємницею весь світ укриє мла,
приникне геній з поглядом огнистим
і з поцілунком до мого чола.
І я тоді бліда й тремтяча встану,
покину ліжко і піду за ним.
Крізь темряву піду за гордим і величним
таємним генієм моїм.
Моїм устам свої слова надасть він,
одкриє всі дива, що знає сам.
Із серця глибини тоді полинуть
к широким, вільним небесам
нестримані, одважні, вільні співи.
1904
* А все-таки я тебе зраяу (італ.)

EPPUR TI TRADIRO*

Изневерићу те, можда. - Оног часа,
кад падне тајно магла преко света целог,
и геније ми дође ока пламенога
да пољубац ми утисне у чело.
И тад ћу се, бледа, устрептала, подићи
из постеље, да пођем путем несазнајним.
Кроз таму да кренем за гордим, величајним
генијем својим, духом тајним.
Он ће ми дати с усне своје речи несне,
разјасниће ми тајне, открити чудеса,
Из дубина мог срца полетеће тада
до бесконачних, широких небеса
неспутане и смеле слободне песме.
1904.
* А ипак ћу те изневерити! (итал.)

* * *

За горою блискавиці,
а в долині нашій темно.
У затоці чорні води
плещуться таємно.
Блискавиця в небі лине,
а в затоці потопає,
в чорний гріб вода понура
ясную ховає.
Аж тоді скориться світло
темноводная затока,
як звоює небо ціле
буря ясноока,
як прониже блискавиця
води срібними мечами
і на саме дно загляне
бистрими очами.

Аж тоді на світло світлом
відповість поця затока,
як висока блискавиця
стане ще й глибока.
1907

* * *

Иза гора муње блеште
крај долине наше тмуште.
У заливу црне воде
тајновито пљуште.
У висини муња плане,
па у заливу потоне,
у гроб црни воде мрке
осветљену склоне.
Сјају ће се покорити
мрки залив тамна тока
кад освоји цело небо
бура светлоока,
Кад му сребрн-мачем муња
воде потпуно раскроји,
па до самог дна проникне
бистрим оком својим.
Јер ће одговор да блесне
оца залива из тмине
кад висока сјајна муња
дође у дубине.

1907.

Олександр Олесь (1878-1944)
АЙСТРИ

Опівночі айстри в саду розцвіли...
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать...
І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні, -
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не вґянуть, де вічна весна...
Так марили айстри в саду восени,
Так марили айстри і ждали весни...
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем...
І вгледіли айстри, що вколо – тюрма...
І вгледіли айстри, що жити дарма, -
Схилились і вмерли... І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..
1907

Олександар Олесј (1878-1944)
ЛЕПЕ КАТЕ

Лепе кате у цвећњаку стоје раскриљене...
Росом умивене, у венце сплетене,
Чекале су рујног јутра безбрижну свежину
Да са дуге животворне боје скину...
Сневале су лепе кате, као из нирване,
Свиленасте траве и сунчане дане -
Чекајући у сну бајку с дивним крајем,
Где цвеће не вене, и пролеће траје...
Сањале су тако из јесењег врта,
Сниле да пролеће зором стиже с пута...
А јутра их кишом хладила све јаче,
Уз јецаје ветра што у жбуњу плаче...
И схватиле кате де су заробљене...
Да не вреди живот који тако вене -
Па умреше... А тад, к'о груб подсмех гласан,
На њихова мртва тела сунце засја!...

1907.

Микола Зеров (1890-1937)
ОВІДІЙ

Суппозитум стеллис нунљуам
тангентибус аељуор...
Овид., Трист. III, 10,4
Братерство давніх днів! Розкішне, любе гроно!
Озвися ти хоч раз до вигнанця Насона,
Старого, кволого, забутого всіма
В краю, де цілий рік негода та зима,
Та моря тужний рев, та варвари довкола...
Убогий, дикий край! Весною бруд і холод;
Улітку чорний степ... Ні затишних гаїв,
Ні виноградників, ні золочених нив.
А там морози знов і небо в синій ризі.
І от риплять вози, копита б’ють по кризі,
Вривається сармат і все руйнує вкрай
І бранців лавами вигонить за Дунай.
1935

Микола Зеров (1890-1937)
ОВИДИЈЕ

Суппозитум стеллис нунљуам
тангентибус аељуор...
Овид., Трист. III, 10,4
Минулих дана братство! Грозде свежином овит!
Назону прогнаном се бар једном одазови,
Старом и немоћном, к'о успомена бледа,
У крају где студ му ни тренут мира не да,
И мора тужни јек, у крилу варварске груде...
Убоге, дивље степе! И упролеће студен;
Пужевка степе црне... Ни гајеви оливе,
Ни виногради, ни позлаћене њиве.
Па зима опет и, с ризом плавом, небо гледа.
Из колске шкрипе, бата копита с леда,
Улеће Сармат што све пред собом ломи
И људе преко Дунава на брвнима гони.

1935.

Павло Тичина (1891-1967)
НЕ ЗЕВС, НЕ ПАН...

Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух -
Лиш Сонячні Кларнети.
У танці я, ритмічний рух,
В безсмертнім - всі планети.
Я був - не Я. Лиш мрія, сон.
Навколо - дзвонні звуки,
І пітьми творчої хітон,
І благовісні руки.
Прокинувсь я - і я вже Ти:
Над мною, підо мною
Горять світи, біжать світи
Музичною рікою.
І стежив я, і я веснів:
Акордились планети,
Навік я взнав, що Ти не Гнів -
Лиш Сонячні Кларнети.
1918

Павло Тичина (1891-1967)
НИ ЗЕВС, НИ ПАН...

Ни Зевс, ни Пан, ни Голуб-Дух -
Већ Сунца Кларинети.
У игри ја, ритмички дух,
На бесмртној планети.
Бејах - не ја, већ машта, сан,
Са одзвонима звука,
И хитон стваралаштва сâ м,
И благотворна рука.
Пробудих се - и већ сам Ти:
И испод мене, и нада мном
Светови горе, јуре сви,
Музичка река сама.
И пратих ја, уз птичји пев:
Акорде од планета,
Знао сам сад, Ти ниси Гнев -
Већ Сунца Кларинети.
1918.

ВІТЕР З УКРАЇНИ

Нікого так я не люблю,
як вітра вітровіння.
Чортів вітер! Проклятий вітер!
Він замахнеться раз -
рев! свист! кружіння!
і вже в гаю торішній лист -
як чортове насіння...

Або: упнеться в грузлую ріллю,
піддасть вагонам волі -
ух, як стремлять вони по рельсах,
аж нагинаються тополі!..
Чортів вітер! Проклятий вітер!
Сидить в Бенгалії Рабіндранат:
"Нема бунтарства в нас: людина з глини".
Регоче вітер з України,
вітер з України!
Крізь скельця Захід, мов з-за грат:
то похід звіра, звіра чи людини? -
Регоче вітер з України,
вітер з України!

Чортів вітер! Проклятий вітер!
Він корчувату голову з Дніпра:
не ждіть, пани, добра:
даремна гра!
Ах,
нікого так я не люблю,
як вітра вітровіння,
його шляхи, його боління
і землю,
землю свою.
1923

ВЕТАР ИЗ УКРАЈИНЕ

Ништа тако не волим
као ветра дување.
Ђавољи ветар! Проклети ветар!
Кад он дахне само -
урлик! звиждук! ковитлац!
и већ лањски лист у гају -
као ђаволово семе...
Јер: улети у ораницу влажну,
вагонима дâ слободу највећу -
ух, како по шинама они јуре,
тополе се само накрећу!...
Ђавољи ветар! Проклети ветар!
Седи у Бенгалу Рабиндрат:
„Код нас бунyијства нема: човек је од глине."
Пуца од смеха ветар из Украјине,
ветар из Украјине!
Кроз стене Запад, као кроз решетке:
је л' то ход звери, зверка ил' човек то мине? -
Пуца од смеха ветар из Украјине,
ветар из Украјине!
Ђавољи ветар! Проклети ветар!
Кад кудраву главу помоли из Дњепра:
не чекајте, људи, добра:
узалудна је игра!
Ах,
ништа тако не волим
као ветра дување,
његове стазе, и боли,
и земљу,
земљу своју.
1923.

Клим Поліщук (1891-1937)

* * *

Проклятого віку музична струна,
Далека і близька чудова мана,
Сміється промінням жадобних очей,
Палає горінням кривавих ночей, -
Про неї легенди снує сатана...
Не знав я ніколи імення її,
Та з нею єднались жадання мої.
Без неї про щастя я мріять не смів,
А з нею вмирає натхненний мій спів,
Як гинуть під стужу в гаях солов’ї.
Самотній блукаю на чорній стерні,
В стерні догоряють забуті вогні, -
Вона ж, як проклятого віку мана,
Моїми слідами слідкує подна
І знає про неї один сатана...

Клим Полишчук (1891-1937)

* * *

Проклетог века струна одјекује,
Далека и чудна опсена ту је,
Смеју се зрацима жудне очи,
Пале ватрама крвавих ноћи -
О њој легенде Сотона снује...
Не знајућ' имена струни што бруји,
Ја жеље стопих с њом у олуји.
Без ње о срећи не смедох снити,
А с њом ће спев мој убијен бити,
Као што гину на мразу славуји.
Ја се дотичем црне струне,
Жар заборављени у њој трне -
К'о проклетог века опсена мутна,
Она се само држи мог пута,
А њу само Сотона чује.

Олекса Слісаренко (1891-1837)
ПОСУХА

Огняний звір пожер вогкі тумани,
Косою вбивчою нестигле жито косе.
Потріскалась земля, - ятряться чорні рани...

Гудуть у маревах молитви стоголосі -
То йдуть з корогвами збентежені селяни,
А вітер ні хитне засохле в полі просо...
Огняний змій полотна огнетканні
По травах розстеля і п’є жадібно роси,
І глушить на устах молитви показнні.
А жито засиха... Давно посохло просо.
Чорніють пащами землі прокляті рани,
Коса ж огняна косе, косе!
Олекса Слисаренко (1891-1837)
СУША
Огњени змај прогута магле усијане,
Убитачном косом скресане жита косе.
Испуцала земља - зјапе црне ране...
Молитве стогласе суве магле носе -
Сељаци с рипидлама траже кишне дане,
А ветар с поља сувог разбацује просо...
Огњени змај што платна огњем ткана
Простире по трави да се напоје росом,
На усни гуши молитве покајања.
А жито вене... Одавно је сув просо.
Црни се рана, пољана испуцана,
Пониче, пада све под огњеном косом!

Яків Савченко (1890-1937)

* * *

Ранок - Стремління. Південь - Розпука.
Вечір - Вмирання.
Зустрічі Мертвих. Вічна розлука. Смертне співання.
Ждання покою. Сум. Безнадійність. Туга жорстока.
Регіт безжальний, злобний, єхидний Білого Ока.
Східці таємні. Тиша. Мовчазність в круглій Печері.
Підеш у Вічність сонно-безгласний. Замкнуться Двері.
Підеш од Сонця. Там не досягне Соняшна Влада.
Будеш дивитись вічно на себе в Чорні Свічада.

Јакив Савченко (1890-1937)

* * *

Јутро. - Урвине. Југ. - Растанак. Вече. - Умирање.
Сусрети Мртвих. Растанци занавек. Самртно певање.
Жеља за миром. Јад. Безнађе. Туга жестока.
Кикот немилосрдан, злобан, отрован, Белог Ока.
Тајне степенице. Мук. Ћутљивост у кружној Пештери.
Пођеш у Вечност снено-немушт. Затворе ти се Двери.
Пођеш од Сунца. Ка Сунчевој Власти далеком пределу.
Вечно ћеш даље свој лик гледати у Црном Огледалу.

ХРИСТОС ОТАВУ КОСИВ

Танцювали за вікном чотири кущі,
Тоді, як не стало вже сліз.
Згинув син у боях революцій -
І ніхто чутки не приніс.
Носила осінь сонце в золотих відрах,
А мужик переплакував журбу сліпу.
Тату! осідлайте не коня, а вітра,
Пошукайте ще раз у степу.
Може він спочиває в знемозі,
Або на грудях Великдень несе,
Не в степах на небитій дорозі -
На споришах коня пасе.
І полетіли -
Долинами,
Ярами
Та лісами.
А вгорі
На високій брамі
Самотній місяць
Грає-виграє,
Жалібно промовляє:
- Ой туго, туго мужикова,
Червона, як кров,
Як трава шовкова!
Та не пить тобі, туго,
Води з криниці -
Бо вже ж тобі, туго,
Страшне сниться.
Та не милувать тобі, туго,
Русявого сина
Парчева домовина...

А як повертались:

Упав мужик на торішніх покосах:
Аж сто зірок цвіте.
Глянув: -
Христос отаву косить
І в колиці кладе.
Глянув прострелено: хто се?
Чи ти, мій синочку, чи ти, Христосе,
Обірваний, босий?
Хто се?
Ой, зацвіли в степах слова зоряно,
Ой, заплакав смуток нив.
- Давно вже людське поле зорано
А ти й отави не скосив...
Підвівся мужик. Не ніч. Журба синя.
Став тонути в Христових очах.
- Я прийшов косить тобі за сина,
Твій син - на моїх жнивах.

Ой, полетів вітер
До мужикової хати,
Упав на призьбі:
- Добривечір!
Радій, Маріє!
Та збирай барвінок,
Стели лепехи
На помості:
Іде в степу твій батько,
А з ним -
Христос у гості...

ХРИСТОС ОТАВУ КОСИО

За окном четири грма заиграла хучније
Онда кад суза престаде да лије.
Син се изгубио у биткама револуције -
И нико о њему ништа знао није.
Пронела јесен сунце на дну златног ведра,
А сељак преплакао бригу слепу.
Оче! Немој седлати коња, но узјаши ветар,
И још једном претражи степу.
Можда је сео негде уморно, измождено
Од Ускршње тежине што му груди млави,
У степи пустој, стазом нетрвеном,
Пустио коња да пасе у отави.
И полетели -
Кроз долине,
Кроз дубодолине
И дубраве.
А горе,
На високој капији
Самотни месец
Игра-изгрејава,
Жалостиво проговара:
- Ој, туго сељачка, туго стужена,
Црвена као кров,
Као трава свилена!
Нећеш са извора, туго,
Хладне воде пити! -
Него ћеш, туго,
Страшан сан снити.
Неће ти миловати, туго,
Плавога сина
У лесу чојана постељина...

А на повратку:

Пао по прошлогодишњој сељак косидби.
А кад сто звезда поче да изгрева,
Погледао: - Христос отаву коси
И у стогове здева.
Стреловито погледа: ко си?
Јеси л' то ти, мој сине, ил' ти, Христосе,
Подерани и боси?
Ко си?
Јој, процвале у пољу речи звездано,
Јој, туга њива одавно сузе носи.
- Давно је већ људско поље узорано
А ти још отаву не покоси...
Сељак устаде. Није ноћ. Туга сиња.
Поче да тоне у Христовим очима.
- Ја дођох да косим уместо твог сина,
Твој син је на мојим житиштима.

Ој, полете ветар
Пут сељакове куће,
Пред њу притече:
- Добро вече!
Радуј се, Маријо!
И скупљај зимзелен,
Нађи и лишће
Да се простре:
Долази степом твој отац,
А за њим -
Христос у госте...

Михайль Семенко (1892-1937)
ІНТЕРФЕРЕНЦІЯ

Кохання, кохання -
Що за штукенція?
Молекул, атомів прочування,
Одухотворена інтерференція.
Заздрість, заздрість -
Що за оказія?
Ніч, убивча безпорадність,
Глуха, жорстока Азія.
Обоє - вмісці. Щасливі - вмісці!
Цілують ноги!
Що за вакханалія при розкладаючім місяці?
Психопатологія!
1917

Михајљ Семенко (1892-1937)
ИНТЕРФЕРЕНЦИЈА

Вољена, вољена -
Каква лукава превенција?
Молекулски, атомски огољена,
Одуховљена интерференција.
Наздравље, наздравље -
Каква се згода указала?
Ништа, убиствен хаос направљен,
Глува, жестока Азија.
Обоје - скупа. Срећа је - стапање!
Љубим ти стопе ја!
Какве баханалије под луном на расклапање?
Психопатологија!
1917.

МІСЬКИЙ ПАРК

Буду ходити у міський сад.
Там кабаре і фарс.
Люблю, коли в душу просковзує гад -
Тоді так багато фраз.
Ха. Збоку червона карусель
Серед общипаних запльованих кущиків.
Хрипить катеринка, скільки п’яних трелів
Ніби зграя веселих маленьких цуциків.
На веранді струнний квартет.
Я - поет.
1917

ГРАДСКИ ПАРК

Ићи ћу у градски парк.
Тамо су кабаре и фарсе.
Волим кад ми душу прожима мрак-
Као и богате фразе.
Ха! Са стране црвени рингишпил
Међу очерупаним упљуваним жбуњем.
Одзвања песма, пијаним триолама грува
Као раздрагане штенади чопор збуњен.
На веранди гудачки чопор чудесни.
Ја сам - песник.
1917.

ХВИЛЯ

Як скеля - гордий я стояв,
А навкруги шуміло море.
Не знав про скруту я і горе,
Доки її не покохав.
Вона із простору з’явилась,
До мене тихо припливла
І повна сяйва і тепла,
Уся пестлива - прихилилась.
Пухнаті хмари мовчазні
У морі плавали й сміялись.
Щось розлилося у мені,
Як вперше ми поцілувались.
Своє життя я б їй оддав -
Аби ще раз мене торкнулась.
Нащо я хвилю покохав!
Вона у море повернулась.

ВОЛНА

Бејах као стена - горд и висок,
Окружен морем које хучи.
Не знах за тугу која мучи,
Све док се заљубио нисам.
Дошла је из далеких лука,
Пришла ми нежно са пучине
И, пуна сјаја и топлине,
Обујмила ме око струка.
Облаци, уз смех једва чујан,
Пловили преко неба чистог.
Нешто кроз мене скроз проструја
Кад се први пут пољубисмо.
Поклонио бих живот цео -
Да ми још једном то учини.
Зашто сам волну заволео!
Нестаде она на пучини.

ЗУБИ ГАЛІ

Білі білі як коралі
білі зуби зуби Галі
тіло біле все у неї
тіло білої лілеї
вона вся така пестлива
повна чарів повна дива
біла вся душа її
в ній жартують солов’ї
я коханням ясномилим
розстилаю білий килим
і до ніг її кладу
і схилюся й упаду
у бажанні буйноносмілім
у єднанні чистобілім
в білосерденько загляну
жити далі ні не стану
тіло біле все у неї
тіло білої лілеї
серце в неї із кришталю
Галю! Галю!

ГАЉИНИ ЗУБИ

Беле беле од корала
беле зубе има Гаља
тело бело она има
тело бело као љиљан
сва је мазна нежна свуда
пуна чари пуна чуда
белином јој душа бруји
из ње певају славуји
драгањима светлим милим
распростирем бели ћилим
испред њених ногу витих
спустићу се поклонити
и у жудњи бујно смело
и зближењу чисто белом
да белину срца схватим
макар одмах умро затим
тело бело она има
тело бело као љиљан
срце има од кристала
Гаља! Гаља!

Максим Рильський (1892-1937)

* * *

Слава тим, хто прагне волі,
Хто весь вік живе в борні,
В кого в серці вічні болі
І душа горить в огні,
Хто з калюжі випливає
В море світлеє ідей,
Хто і серцем всім кохає,
І ненавидить людей.
Слава тому, хто шляхами,
Вже протертими, не йде,
А між скелями й тернами
Новий, кращий шлях кладе.
1911

Максим Риљски (1892-1937)

* * *

Славим оног ко слободу воли,
Ко се целог живота свог бори,
Кога срце без престанка боли,
Коме душа непрекидно гори,
Ко исплива из мучне каљуге
У заветних идеала море,
Ко ће знати и да воли људе
И да мрзи кад мрзети мора.
Славим оног који путевима
Утрвеним да пролази неће,
Трновитим ко ће пределима
Увек нове и боље да сече.
1911.

* * *

Спинилось літо на порозі
І дише полум’ям на все,
І грому гордого погрози
Повітря стомлене несе.
Умиється зелене літо
І засміється, як дитя, -
Весни ж і весняного цвіту
Чи я побачу вороття?
Чи весняні здійсняться мрії?
Чи літо не обманить їх?
Чи по степу їх не розвіє,
Мов пух на вербах золотих?
1911-1918

* * *

Стаде на прагу лето јасно,
Пламеном дува на све овде,
И грома охолог опасност
Доносе хучне непогоде.
Хоће л' се умити тад лето,
Па да се насмеје к'о дете -
Хоћу ли пролеће у цвету
Ја тада поново да сретнем?
Да се остваре сни пролети?
Да лето не сруши сне њене?
Да широм степе све полети,
К'о маце с врбе позлаћене?
1911-1918.

* * *

Забула про мене давно ти,
Про тебе давно я забув!
У тебе є нові скорботи,
Я в радощі нові пірнув.
Коли ж тобі доля засяє,
І смуток мене обів’є, -
Нам щось, може, знов нагадає
Про щастя - твоє і моє.
1911-1918

* * *

Ти си ме давно заборавила,
И ја сам тебе исто тако!
Нова те брига већ савила,
А ја сам нову радост так'о.
Ако шта твоју судбу текне,
И нада мном се туге склопе -
Неко ће, можда, да урекне
Теби и мени срећу опет.
1911-1918.

* * *

Сніг падав безшелесно й рівно,
Туманно танули огні,
І дальній дзвін стояв так дивно
В незрозумілій тишині.
Ми вдвох ішли й не говорили,
Ти вся засніжена була,
Сніжинки грали і зоріли
Над смутком тихого чола.
І люди млисто пропливали,
Щезали й гасли, як у сні, -
І ми ішли й мети не знали
В вечірній сніжній тишині.
1911-1918

* * *

Снег пада бешумно, полако,
Тонуле ватре у маглини,
Удаљен звон је чудан тако
У неразумљивој тишини.
Две прилике смо занемеле,
Ти си сва засута у бело,
Пахуље играле и зреле
Над твојим тихим, брижним челом.
Људи у магли лелујали
И нестајали у сна тмини -
А ми смо бесциљно шетали
По снежној вечерњој тишини.
1911-1918.

ДОЩ

Благодатний, довгожданний,
Дивним сяйвом осіянний,
Золотий вечірній гість
Впав бадьоро, свіжо, дзвінко
На закурені будинки
Зголоднілих передмість.
Відкривай гарячі груди,
Мати-земле! Дощ остудить,
Оживить і запліднить, -
І пшеницею й ячменем
Буйним повівом зеленим
Білі села звеселить.
1925

ДАЖД

Благодатан, дуго чекан,
Светли сјајем издалека,
Гост вечерњи, сав од злата,
Пада свеж, одзвања, бућка
Преко задимљених кућа
Гладних насеља крај града.
Откриј своје топле груди,
Мајко земљо! Дажд ће студни
Да те прене и оплоди -
Јечмом, пшеничицом новом,
Бујним зеленим покровом
Села да ти препороди.
1925.

* * *

Збирають світлі, золоті меди
Веселокрилі та прозорі бяоли.
Поглянь, людино, і спокійно йди
На вулиці, на площі, в гай, у поле.
Неси в щільник свій мозок, кров і плоть.
Таких, як ти, кипучі міліони
Ідуть, щоб світ востаннє розколоть
На так і ні, на біле і червоне.
1925

* * *

Медове светле и златне купе
Веселокриле и прозирне пчеле.
Гледај, човече, и слободно ступај
Улицом, тргом, преко њиве зреле.
Свој мозак, крв, плот у саћу замути.
Таквих к'о ти милиони већ пене,
Иду, да свет се сасвим располути
На да и не, на беле и црвене.
1925.

* * *

Піднялися крила
Сонних вітряків,
І черешню білу
Вітер розбудив,
І війнув на книги,
Розметав листи...
Серце! Ти не з криги?
Не з заліза ти?
1926

* * *

Крилима разма'ну
Поспан вИгор сетан,
Белу трешњу рану
Пробуди тај ветар,
Па у књигу дуне,
Да се разлистава...
Срце! Јеси л' леда грумен?
Ил' си од метала?
1926

Євген Маланюк (1897-1968)
ПОРТРЕТ

Так, ти - не май. Твереза осінь.
І герб твій - рівні терези,
Але твоя скептична просинь
Є глибша за наївну синь.
Дарма, що досвід і пізнання
Незрілий стримують порив,
Та лиш в тобі любов остання
Достиглі простяга дари.
Ти не приваблюєш, не кличеш,
Але осяює життя
Яоконди усміх таємничий
Крізь гіркість мудрості й знаття.
Не дівчина, що вся - чекання
Й кантястих ліній гострий лет, -
Довершеність і спокій пані,
Корона літа й сяйво мет.
1954

Јевген Малањук (1897-1968)
ПОРТРЕТ

Да, ти ниси мај. Јесен си трезна.
Твој грб су, знам - равне теразије,
Али је сјај твоје скептичности
Дубљи од плавети наивности..
И узалуд искуство и знање
Утуљује недозрели порив.
Јер љубав последња твог саздања
Постаје дар што пламено гори.
Ти не изазиваш, и не позиваш,
Али прожима до самих кости
Ђокондин осмех који се скрива
Горчином знања и све мудрости.
Ниси девојка, пуко - чекање,
Линија трептава, лет маглине -
Већ пуни лик, мир праве даме,
К'о круна лета, и сјај суштине.
1954.

ВІЧНЕ
1.

Досі сниться метелиця маю,
Завірюха херсонсіких вишень.
Золоті її очі впивають
Степовий необмеженуй день,
Що зростає у небо, у вічність...
Плине вітер крізь села, сади,
Золоті її очі й ритмічні
Сині хвилі річної води.
2.
Як забути? Яка ж гадюка
З серця вижерти спогад могла б:
Зір – пекучий, як мука й розлука,
Мову – мед тих пахучих силаб.
В прибережне нагріте каміння
Б’ється з плюскотом зимна вода,
Незабутньо співуча і синя,
Несмертельна й повік молода.
І на тлі її - тіло дівоче,
Заціловане сонцем... Верни!
Поверни золоті її очі,
Сині хвилі і вітер весни.
3.
А сад вирує в хуртовині цвіту,
Бушує біла буря пелюстків.
Крізь чари весняного ненаситу,
Мов полум’я блакитне, лине спів.
То вже вертаєшся з Синюхи. Плине
Знайомий голос. Плине і пече...
Повік, повік не згасне й не загине
Той сніг вишень, те золото ошей.
1934

ВЕЧНО

1.
Ја још сањам мећаву у мају,
Вејавицу херсонских вишања.
Њене златне очи упијају
Безгранични простор степског дана
Што у бескрај небеса отиче...
Плави ветар кроз села, воћњаке,
Њене очи златне и ритмичне
Плавих вала из речних брзака.
2.
Шта заборав? Која гуја-брука
Да утули пламен оног жара:
Поглед врео - к'о растанак, мука,
Језик - мед од слогова бехара!
У обалске стене врелих глава
Пљускајући бије вода хладна,
Нечувено распевана, плава,
Бесмртна и непрекидно млада.
А с њих - тело девојачко сене,
Изљубљено сунцем... Дај, полако
Врати мени златне очи њене,
Плаве вале и пролећни лахор.
3.
Из вишњика који сав бехари
Латицама белим буре бесне.
Кроз пролећне несистости чари
К'о да сукља плам из плаве песме.
Већ се враћаш са Сињухе. Слеће
Познат глас, што бол неки точи...
Никад, никад - да нестане неће
Ни снег вишње, ни те златне очи.
1934.

СЕРПЕНЬ

Херр. ес ист Зеит!
Р. М. Рільке
Час, Господи, на самоту й покору.
Все про цей час нагадує: вага
Знекриленого тіла, перше срібло
На скронях та пооране чоло.
І під чолом ті, що колись горіли,
А нині глибше й глибше западають
І пригасають - ті неситі очі...
Бо зір звертається до себе, внутр,
З переситом від людського й земного.
Час, Господи, на самоту й покору.
Найперше - це покора. О, навчи
В ночах безсонних, в бичуваннях долі,
У дрібничковій помсті днів і діб,
В безсиллю немощів - навчи, навчи покори,
Найпершої чесноти початок.
Ті дарував її надміру гойно
Твоїм численним найгіднішим слугам, -
Подай її найнижчому - тепер.
Час, Господи, на самоту й покору.
Смирися, духу, гордий і невдячний -
Збунтованого ангела насліддя!
О, кожен день життя жагуче пив
І все шукав - але не те, що треба,
Все пізнавав, але недовідоме,
І все стримів, але незрячим серцем,
І не зважав, що під зухвалим кроком
Розтоптані лишались пелюстки.
Час, Господи, покори й самоти.
О, самото, ти, знаю, найтрудніша,
Тебе навчитись тяжче, ніж покори,
Ти вимагаєш скупчених зусиль,
Як іскра, що рождають криця й кремінь,
Як скорч останній м’язів переможця,
Як крок кінцевий того, що дійшов
Вершини.
Бо - якщо покора мудрість,
То самота - є завжди висота.
Час, Господи!

1951

АВГУСТ

Herr es ist Zeit!
Р. М. Рилке
Време је, Господе, за осаму и кајање.
Све наговештава тај час: тежина
Обескриљеног тела, прво сребро
На слепоочницама и избраздано чело.
А испод чела оне што гореху
А сада све дубље и дубље тону
И гасну - оне несите очи...
Јер поглед се окреће у себе, унутра,
Презасићен од људског и земаљског.
Време је, Господе, кајања и осаме.
На првом месту је кајање. О, научи нас
У ноћима бесаним, под бичем судбине,
У ситничавости спојених дана и доба,
У немоћи болести - научи, научи нас кајању,
Најдубљег поштења почетку.
Ти си га подарио прекомерно штедро
Својим безбројним најдостојнијим слугама -
Дај га најнижем - сада.
Време је, Господе, кајања и осаме.
Смири се, душе охоли и незахвални -
Анђела побуњеног наследниче!
О, сваки дан живота испијах жудно
И све тражих - али не оно што треба,
И све сазнавах, али несхватљиво,
И све стремих, ал' срцем што не види,
И не приметих да под ходом дрским
Нестајаху латице изгажене.
Време је, Господе, кајања и осаме.
О, осамо, ти си, знам, најтежа,
На тебе се теже но на кајање навикава,
За тебе морају да се упру све снаге,
Као што су за искру потребни труд и кремен,
Као грч последњи мускула победника,
Као последњи корак оног што стиже
До врха.
Јер, ако је кајање - мудрост,
Осама је увек - висост.
Време је, Господе!
1951.

АНГЕЛ СМЕРТІ ІІ

І коридором - літака кадлуб,
І водоспадом - рівний шум моторів.
І забуваєш, що ти - серце хворе,
Дивак, самотник, вічний однолюб -
Усе життя. І сецем воював ти,
І серцем думав, що лиюе воно
Було яерелом сил...
На долі дно
Землі: оселі, вулиці та авта.
А над тобож нежива блакить,
Воздушних рік недовідомі плеса.
І раптом мисль: ічи не надходить мить?
Схилився ангел.
- Ні, то стюардеса.
І знов життя гримить грозовий гімн,
І усміх (майже ляльки!) зустрічаю
Теж усміхом заучено-німим,
І звично кажу: "Ні, не кави, - чаю."

1965

АНЂЕО СМРТИ II

И ходником - у авионској труби.
И водопадом - зујање мотора монотоно.
И заборављаш да ти је срце болно,
Чудак, самотњак, што само једном љуби -
У животу. И срцем си ратовао много пута,
И срцем мислио, и само оно је
Било твој извор снаге...
А доле дно је
Земље: насеља, улице и аута.
Одозго нежива плавет се ниже.
Језера невиђена реке небеса.
Ненадна помисао: да л' задњи трен стиже?
Наднео се већ анђео.
- Не, то је стјуардеса.
И опет живот олујној химни стреми,
И срећем осмех (као у лутке!) сјајан
Такође осмехом научено-немим,
Па кажем: „Немојте кафу, ја бих - чаја."
1965.

Володимир Сосюра (1898-1965)
ВАСИЛЬКИ

Васильки у полі, васильки у полі,
а у тебе, мила, васильки з-під вій,
і гаї синіють ген на видноколі,
і синіє щастя у душі моїй.
Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
і ось так же в полі будуть двоє йти,
але нас не буде. Може ми квітками,
може, васильками станем - я і ти.
Так же буде поле, як тепер, синіти,
і хмарки летіти в невідомий час,
і другий, далекий, сповнений привіту,
з рідними очима порівняє нас.

Володимир Сосјура (1898-1965)
РАЗЛИЧАК

Различак у пољу, различак у пољу,
различак, мила, под веђама твојим,
и шуме се плаве, ено, са видика,
и плава је срећа што у души стоји.
Одсијаће лета, к'о облаци ови,
к'о и сада, двоје у пољу ће бити,
ал' нас неће бити. Можда ти цветови,
постаћемо, можда, различак - ја и ти.
Поље ће, к'о сада, исто да се плави,
облаци да лете у незнани час,
и други неки, срећни, лепршави,
с очима ће драгим да пореде нас.

Богдан-Ігор Антонич (1909-1937)

СЕЛО

Корови моляться до сонця,
що полум’яним сходить маком.
Струнка тополя тонша й тонша,
мов дерево ставало б птахом.
Від воза місяць відпрягають.
Широке конопляне небо,
Овіяна далінь безкрая,
і в сивім димі лісу гребінь.
З гір яворове листя лине.
Кужіль, і півень, і колиска.
Вливається день до долини,
мов свіже молоко до миски.
1934

Богдан Игор-Антонич (1909-1937)

СЕЛО

Јутром се краве сунцу моле
Што булкама у пламен ниче.
Ту јаблан руке пружа горе
и увис лебди летом птице.
Из кола испрежу пун месец.
Широко конопљаво небо.
Даљине овејане ресе,
У сивом диму шуме гребен.
Са гора лети лишће рујно.
И колевка, и певац, прело.
Долину дан пенушав пуни
К’о свеже млеко плитку зделу.
1934

ЗЕЛЕНА ЄВАНГЕЛІЯ

Весна - неначе карусель,
на каруселі білі коні.
Гірське село в садах морель,
і місяць, мов тюльпан, червоний.
Стіл ясеновий, на столі
словґянський дзбан, у дзбані сонце.
Ти поклоняйся лиш землі,
землі стобарвній, наче сон цей!
1934

ЗЕЛЕНО ЈЕВАНЂЕЉЕ

Пролеће - као рингишпил,
На рингишпилу коњи бели.
Салаш марела њише тил.
К’о рујна лала месец врели.
Сто јасенов, на столу, гле,
ћуп словенски, у ћупу - сунце.
Ти љуби само ово тле
У овом сну шареном бунцај.
1934

ДНО ТИШІ

Сліпуче чорний вугіль ночі, глиб і серця шахта,
природи дно - дно таємниці й неба синє лоно,
лящить у вухах сон - зім’ята та подерта плахта,
і дзвонить в темряві співуче серце телефону.
Так будиться хаос забутий літ дитячих світу,
з-поза свідомості запони дивиться прадавнє,
мов озеро, чарує в сріблі заля, й синім квітом
проломаний удвоє місяць на долівці в’яне.
І темне місячне ядро з твердої шкаралущі
вилускують долоні тиші, що усе загорнуть.
Дівчат кирпатий янгол рає, й час статуї кришить,
лиш труби мегафонів сяють, мов тюльпани чорні.
1936

ДНО ТИШИНЕ

Заслепљив црни угаљ ноћи, јаз и срца окно,
дно природе - дно тајне и небеса плаво звоно;
на уво вришти сан - и зија рупом платно,
у мраку звони распевано срце телефона.
То буди се хаос заборављен дечјих дана света,
из подсвести прастаро кришом диже крајичак мрене,
дах застаје од сјајног стакла сале и плавим цветом
на поду блиставом преполовљени месец вене.
И тамног месечевог језгра тврду љуску
тишина љушти загрљајем - длановима крњи.
Зов палог анђела, таштину време дроби људску,
тек трубе мегафона зраче попут лала црних.

1936

Микола Руденко (1920)

ЛОТОС

Где се над земљом небески свод повио,
Где замире птичији глас из клена,
Између латица је лотос испловио
Ко бели сиријус из облака зелених.
Ал’ да би људски дух у немирима
Црпао снагу из цветања горе -
У муљу и у љигавој трулини
Мора се, с муком, покорити корен.
Још пре, далеко од људског ока,
Из корена цвет узме душу белу -
Само ће тако намера висока
Испловити на површинузрелу.
Нек’ тамо, где сунце слободно греје,
Некажњиво где људи дела творе,
Мој духовни цвет сјај искри посеје -
Јер сада рађа само црни корен.
1980.

Богдан Бојчук (1927)

ДИВИСЯ В ОБЛИЧЧЯ МЕРТВИХ ПОЕТІВ

де витикаються вулиці
де западають ями очиць
дивися в порожні роти
де вапніють на яснах слова
дивися в чашки
де булькочуть застиглі води
дивися в обличчя поетів
бо треба збагнути очі
залиті більмом
треба збагнути вуха
залиті тишею
треба торкнути волосся без шкіри
ноги і руки без руху
заниклі жили і нерви
відвернений рух клітин
треба пропхатись крізь мертві обличчя поетів
треба пройти до несутності крові
треба спинитись на другому березі костей
щоб бачити їх
як тиснуться в пам’ять з одчаю
з богами
з жахом голих жінок
з дивоквітами марень
тиснуть слова
щоб просвердлити діри крізь смерть
а ти
дивися в їхні обличчя
обмацуй ситих жінок
давися хлібом

ГЛЕДАЈ У ЛИЦА МРТВИХ ПЕСНИКА

где се ваљају вилице
где се налазе дупље очне
гледај у празна уста
где вапе с десни речи
гледај у чашице
где бућкају охладнеле воде.
гледај у лице песника
јер треба видети очи
са беоњачама
треба видети уши
што их окова тишина
треба дотаћи косу без коже
ноге и руке без покрета
увеле вене и нерве
поремећени тонус ћелија
треба се пробити кроз лица умрлих песника
треба проћи до протока крви
треба се домоћи друге обале костију.
да би их видео
како се утискују у сећање
са боговима
са ужасом нагих жена
са дивном цветовима снова.
утискују речи
да би пробили отворе кроз смрт
а ти
гледај у њихова лица
опипавај женице сите
гуши се хлебом.

Дмитро Павличко (1929)

* * *

Я буду на світі,
Допоки незнанесвітло
В обличчі твоєму світить.
Я житиму доти
Допоки горіти буде
Долоні твоєї дотик.
1973-1974

Дмитро Павличко (1929)

* * *

Бићу на свету,
Све док незнано светло
У том обличју светли.
И живећу дотле,
Док твој длан ме
Греје кад ме дотакне.
1973-1974.

* * *

Найдовша з усіх доріг -
Дорога твого приходу.
Найбільша з усіх таємниць -
Таємниця твого обличчя.
Ми прощаємось на день,
Ніби розходимось на віки.
І твій слід на моєму серці
Поглиблюють кожні очі.
1973-1974

* * *

Најдужи од свих путева
То је пут твог доласка.
Највећа од свих тајни
То је тајна твог лика.
Ми се опраштамо на један дан,
Као да се разилазимо занавек.
И твој траг у срцу мом
Продубљују сваке очи.
1973-1974.

ЛУК

Вона лежала навзнак у траві,
Розкинувши долоні для обіймів.
А лінія грудей і рук її
Творила образ лука в ту хвилину.
Я на запґястя тятиву напнув,
Здавивши пружну непокору лука.
Живої зброї вигини тугі
Я гладив, наче перед поєдинком.
Замало стріл в моїм сагайдаку -
А ворог наступає і сміється,
Та я повинен виграти двобій.
Тому свій лук на вірність заклинав я,
Чимраз коротшу міряв тятиву,
Аж поки він не закричав із болю.

ЛУК

Она је лежала ничице у трави,
Раширених руку за загрљај.
А линија њених грудију и руку
Била је лик лука у том трену.
Ја сам тетиву затегао чврсто
Надјачав отпор еластичног лука.
Оружја живог напети превој
Као пред двобој гледајући.
У тоболцу ми је мало стрела-
А душман наступа и смеје ми се,
Док ја морам двобој да добијем.
Зато тај лук заклињах на верност,
Док сам затезао његову тетиву -
Све до трена кад он крикну од бола.

ДИВО

Курилась ватра, я лежав, як дим.
Твого волосся золота колиба
Ласкаво намагалася мене
Всього-всього вмістити під собою.
Супутник, як допитлива зоря,
Летів поволі, щоб не пропустити
Того, що статись мусило внизу, -
Вже наближалася хвилина дива.
В твоїх очах я оленя уздрів -
Він розігнавсь і гострими рогами
Нас пригвоздив до каменя обох.
Сплітались болі, і земля взяла
В свої глибини твій гарячий подих -
Майбутніх весен молоду теплінь.

ЧУДО

Димила ватра, ја лежах к'о дим.
Твоје се косе колиба од злата
Надносила нежно изнад мене
Да ме сасвим, сасвим наткрили собом.
Сапутник, као радознала звезда,
Летео је споро, да му не промакне
Оно што мора да се деси доле -
Приближио се већ тренутак чуда.
У оку твоме јелена угледах -
Он се залете и роговима оштрим
Прикова нас обоје за камен.
Уплете се бол, и земља узе
У своје дубине топли твој дах -
Будућих пролећа топли вал.

Ліна Костенко (1930)

* * *

Страшний калейдоскоп:
в цю мить десь хтось загинув.
В цю мить. В цю саме мить. У кожну із хвилин.
Розбився корабель. Горять Галапагоси.
І сходить над Дніпром гірка зоря-полин.
Десь вибух. Десь вулкан. Руйновище. Заглада.
Хтось цілиться. Хтось впав. Хтось просить:
"Не стріляй!"

Не знає вже казок Шехерезада.
Над Рейном не співає Лореляй.
Летить комета. Бавиться дитя.
Цвітуть обличчя, острахом не стерті.
Благословенна кожна мить життя
на цих всесвітніх косовицях смерті!

Лина Костенко (1930)

* * *

Страшан калеидоскоп:
у овом трену негде неко мре.
У овом трену. Баш у овом трену. Јер тако се мора.
Па бродоломи. И пламте Халапагоси.
На Дњепру се мрешка горка пелин-зора.
Ту земљотрес. Тамо вулкан. И свуда се страда.
Неко циља. Неко пада.
„Поштеди ме!" - моли неко тајно.
Више не зна приче ни Шехерезада,
И не пева Лорелај над Рајном.
Дечја игра. Комета се мота.
Цвату лица, неће их страх стрти.
Благословен ли је сваки трен живота
на земаљском косилишту смрти!

* * *

Шукайте цензора в собі.
Він там живе, дрімучий, без гоління.
Він там сидить, як чорти у трубі,
і тихо вилучає вам сумління.
Зсередини, потроху, не за раз.
Все познімає, де яка іконка.
І непомітно вийме вас - із вас.
Залишиться одна лиш оболонка.

* * *

Потражите цензора у себи.
Он се у вама, бунован, прикрива.
Ту, као ђаво крај оyака, седи
и стално сумње у вас хладно слива.
Утробу биште, тихо, растежући.
Чистећи све, у икону вас гура.
Неприметно ће вас - из вас извући.
И остаћете једино љуштура.

* * *

І дощ, і сніг, і віхола, і вітер.
Високовольтна лінія Голгоф.
На біле поле гайвороння літер
впаде як хмари, цілі хмари строф.
Нове століття вже на видноколі,
і час новітню створює красу.
А ритми мчать - як вершники у полі.
А рима віршам запліта косу.
І в епіцентрі логіки і стресу,
де все змішалось - рідне і чуже,
цінує розум вигуки прогресу,
душа скарби прадавні стереже.

* * *

И дажд, и снег, олује судњег дана.
Високонапонска линија Голгота.
На бело поље слова црних врана,
Попут облака слећу, облака строфа.
Нови век већ је на видику сасвим,
и дани лепоти нови белег носе.
А ритам лети као јахач красни.
А рима стиховима плете косе.
У епицентру логике и стреса
све се измешало - туђе и своје,
поштује разум позиве прогреса,
исконске туге у душама стоје.

* * *

Шалені темпи. Час не наша власність.
Фантастика - не мріяв і Жюль Верн.
Кипить у нас в артеріях сучасність.
Нас із металу виклепав модерн.
Душа належоть людству і епохам.
Чому ж її так раптом потрясли
осінні яблука, що сумно пахнуть льохом,
і руки матері, що яблука внесли?!

* * *

Луде брзине. Време не припада нама.
Фантастично - шала су снови Жила Верна.
Садашње доба тече у нашим венама.
Саздала нас је од метала модерна.
Душа припада епоси и народу.
Што су је тако силно потресле беле
јесење јабуке, што миришу на подрум,
и руке мајчине, што су их изнеле?!

* * *

Стоїть у ружах золота колиска.
Блакитні вії хата підніма.
Світ незбагненний здалеку і зблизька.
Початок є. А слова ще нема.
Ще дивен дим, і хата ще казкова,
і ще ніяк нічого ще не звуть.
І хмари не прив’язані до слова,
от просто так - пливуть собі й пливуть.
Ще кожен пальчик сам собі Бетховен.
Ще все на світі гарне і моє.
І світить сонце оком загадковим.
Ще слів нема. Поезія вже є.

* * *

У ружама су кочије од злата.
Плаветни пути крећу с кућног трема.
Одасвуд сјај који се не схвата.
Почетак је. Још ни речи нема.
Још чудан дим, и дом из бајке рани,
И још се ништа никако не зове.
Облаци нису за реч привезани,
па једноставно - само плове, плове.
Сваки се прст још равна с Бетовеном.
Још све на свету као своје примам.
И сунце сија загонетном зеном.
Још нема речи. Поезије има.

* * *

Ті, що нарояуються раз на століття,
умерти можуть кожен де3нь.
Кулі примхливі, як дівчата, -
вибирають найкращих.
Підлість послідовна, як геометрія, -
вибирає найчесніших.
В’язниці гостинні, як могили, -
вибирають неприборканих.
Криваві жоржини ростуть над шляхом
у вічність.
Тріпочуть під вітром короткі обривки життя.
І тільки подвиг людського духу
доточить їх до безсмертя.

* * *

Они што се рађају једном у столећу,
могу да умру сваког дана.
Куршуми, ћудљиви као девојке -
бирају оне најлепше.
Подлост, доследна као геометрија -
бира оне најпоштеније.
Тамнице гостољубиве, као гробови -
бирају оне несаломљиве.
Крваве георгине расту крај пута
до вечности.
На ветру трепере одломци живота кратки.
И само подвиг човековог духа
До бесмртности ће их догурати.

* * *

Стояла груша, зеленів лісочок.
Стояло небо, дивне і сумне.
У груші був тоненький голосочок
вона в дитинство кликала мене.
Ми з нею довго в полі говорили,
не чули навіть гуркоту доріг.
Мої важкі, мої щоденні брили
старий Сізіф тим часом постеріг.
Стояли ми одна супроти одної.
Ні з чим не крились, не хотіли йти.
Вона боялась осені холодної,
а я боялась шуму й суєти.
Удвох ми з нею слухали зозульку.
І хмари йшли, як нетутешній дим.
Сізіф курив свою гіркущу люльку,
йому хотілось бути молодим.

* * *

Стајала крушка, и шума расцветана.
Стоје небеса, чудно, сетно стоје.
У крушке гласак био тако танак,
она ме звала у детињство моје.
Испричасмо се, без бриге за време,
заборависмо непријатне ствари.
За моје тешко, свакодневно бреме
Побринуо се дотле Сизиф стари.
Стајасмо тако једна поред друге.
Хтеле смо да то никада не мине.
Она страхује од јесени дуге,
а ја се бојим трке и таштине.
Чуле смо како кукавица поје.
Облаци плове к'о дим неовдашњи.
А Сизиф вуче из горке луле своје,
и он би хтео да буде младић красни.

* * *

На конвертики хат
літо клеїть віконця, як маки.
Непогашені марки - біда ще не ставила штамп.
Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки.
Я там теж пролітаю, я теж пролітаю там.
Опускаюсь на землю,
на сизий глобус капусти.
На самісінький полюс, де ходе жук, як пінгвін.
Під склепінням печалі така хороша акустика.
Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін.
Ходить мати в городі. І лащиться плюшевий песик.
Ніхто ще не вбитий, не вбитий ніхто на війні.
Дикі гуси летять. Пролітає Івасик-Телесик.
Всі мости ще кленові. Всі коні іще вороні.

* * *

Лепи лето на коверте кућа прозоре као марке.
Још непогашене марке жигом сиромаштва чистог.
Изнад њих лете векови, дани зла и спарине жарке.
И ја летим такође тамо, и ја одлећем исто.
Па ћу на сиви глобус купуса да се спустим.
На сам пол, где као пингвин тетура већ гундељ.
Под сводовима туге толико је добра акустика.
Само дотакнеш, и све већ звони, све тутњава буде.
Иде мајка по башти. Плишано пашче блешти.
И нико још није убијен, убијен у рату на страни.
Пролећу дивље гуске. Пролеће Ивасик-Телесик.
Још су мостови од кленовине. И коњи су сви врани.

* * *

Мабуть, ще людство дуже молоде.
Бо скільки б ми не загинали пальці,-
XX вік! - а й досі де-не-де
трапляються іще неандертальці.
Подивишся: і що воно таке?
Не допоможе й двопукла лінза.
Здається ж, люди, все у них людське,
але душа ще з дерева не злізла.

* * *

Можда је свет наш још одвише млад.
Ма колико ми викали у глас -
ХХ век је! али и сад
неандерталци су свуд око нас.
Погледаш боље: да бруке те!
Чак им на око изглед није лош.
Као прави људи, на месту им све,
но душе с гране нису сишле још.

* * *

Яка різниця - хто куди пішов?
Хто, що сказав, і рима вже готова.
Поезія - це свято, як любов.
О, то не є розмовка побутова!

І то не є дзвінкий асортимент
метафор, слів, - на користь чи в догоду.
А що, не знаю. Я лиш інструмент,
в якому плачуть сни мого народу.

* * *

А зар је важно - ко полази куда?
Неко чим рекне, полети рима-птица.
Поезија је - света, као љубав.
О, није то свагдашња размирица!
И није пуки асортиман звучни
метафора и речи - које служе.
Што, не знам. Ја сам тек инструмент мучни
На коме снови мог народа туже.

ПАПОРОТЬ

Птиці зелені
у пізню пору
спати злетілись
на свіжий поруб.
Тихо спустились
на жовту глицю
птиці зелені,
зелені птиці.
Крилами били,
пера губили,
голови сизі
низько хилили.
Пні навкруги -
їхні родичі кровні.
Зрізи на пнях -
наче місяць уповні...
Птиці зелені!
Що ж вам ще треба?
Маєте місяць.
Маєте небо.
Та на зорі,
в золотаву пору,
птиці зелені
рвонулися вгору.
Тільки злетіть
не змогли, не зуміли:
тісно було,
переплутались крила.

ПАПРАТ

Зелене птице
кроз ноћну тмину
слетеле на крчевину
да отпочину.
Тихо се спустиле
на жуте иглице
птице зелене,
зелене птице.
Рогуше крила,
перје се њише,
сиве се главе
не виде више.
Около трупци борја -
сродничке везе тесне.
Свеже посечени су
као жут пуни месец.
Зелене птице!
Шта вам још треба?
Имате месец,
Имате небо.
Но у час златни
јутарње зоре,
зелене птице би
да прхну горе.
Ал' жеља силна
узалуд била:
у тескоби им се
заплела крила.

ІЗ ЦИКЛУ
ЛЕТЮЧІ КАТРЕНИ

* * *

Куди йдемо?
Який лишаєм слід?
Хто пам’ять змив як дощик акварельку?
Все менше рук
що вміють сіять хліб
Все більше рук
що тягнуть все у пельку

* * *

Буває час орлів
а нині різне птаство
З державної руки сипнули їм пшона
Не треба правду говорить цвітасто
Вона сьогодні проста і атрашна

* * *

Дозиметром не виміряєш дози
тотального спустошення душі
Історія лягає під бульдозери
Сучасний світ штампує фетиші

* * *

Ліси та гори
мудрі як Тагори
Ще кажуть мудрі камінь і сова
Де чудодійний корінь мандрагори
щоб переклав ту мудрість на слова?

* * *

Не боягузи
не дебіли
але чому так душі сплять?
Тоді овації гриміли
Тепер овації гримлять

* * *

Режими хунти і преторії
Минало все
лишалися народи
А грати що ж
це канва історії
Треба ж на чомусь вишити
обличчя свободи

ИЗ ЦИКЛУСА
ЛЕТЕЋИ КАТРЕНИ

* * *

Куд идемо?
И шта нам је траг притом?
Ко то спомен брише к'о акварел киша густа?
Све мање руку уме да сеје жито.
Све их је више
што грабе све у уста.

* * *

Постоји орловско време
а ово је за ситно птичарство.
Зрневље баца држава издашна
да се не прича истина китњасто.
Данас је она довољно јасна и страшна.

* * *

Дозиметром не може да се мери
колико нам душе опустошише.
Историју равнају булдожери.
А ново доба нове фетише пише.

* * *

Планине и гора
мудре к'о Тагора.
Шта веле умне стена и сова,
где је чудотворан корен мандрагоре,
да се преточи мудрост у слова?

* * *

Не дебили,
и не они што су се борили.
Ал' чему и све да раскринкају?
Пре су се овације ориле.
Сада се овације шминкају.

* * *

Режими хунте и преторије.
Прошло је све,
већ народ у пропаст оде.
Али у игри,
на старом гоблену историје
треба да се због нечега
навезе лик слободе.

ПІНГ-ПОНГ

- добридень -
- здрастуйте -
- як справи?
- спасибі - добре - як у вас? -
- робота - літо - спека - спрага -
- а настрій?
- добре -
- все гаразд -
- неправда - очі -
- вам здалося -
- ви зблідли -
- обережно - м’яч! -
вогнем мовчання зайнялося -
схрестились погляди - пробач -
кажи слова легкі й порожні -
кажи їх знов - кажи їх знов! -
а так дивитися не можна
в настільнім тенісі розмов -

ПИНГ-ПОНГ

- добар дан -
- здраво -
- како сте? -
- хвала - добро - како ви? -
- рад - лето - жега - жеђ -
- како расположење?
- добро је -
- драго ми је -
- није истина - очи -
- ја не схватам -
- погрешили сте -
- опрезно, лоптица долази! -
ватра ћутања већ захвата -
укрстили се погледи - пази -
само се празних речи лати -
и држи их се - без поговора! -
друкчије не смеш прихватати
тај стони тенис разговора -

* * *

Я не скажу і в пам’яті -
коханий.
І все-таки,
згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами
На роздоріжжі долі обнялись.

* * *

Нећу ти рећи при свести -
вољени.
Али ти ипак на мене бар каткад мисли.
Ишли смо путем располућени.
На раскршћу смо у загрљај пришли.

* * *

І я не я, і ти мені не ти.
Скриплять садів напнуті сухожилля.
Десь грає ніж на скрипці самоти.
Десь виє вовк по нотах божевілля.
Бере голодну тугу - як з ножа.
Дзвенять світів обледенілі дзбани.
І виє вовк. І вулиця чужа
в замет сміється чорними зубами.
І виє вовк, ночей моїх соліст...
Заклацав холод іклами бурульок.
Вповзає вовк і тягне мерзлий хвіст,
в сузір’ї Риб вловивши кілька тюльок.
Ти, вовче, сядь. Ти на порозі ляж.
Ти розкажи свою пригоду вовчу.
А смушки скинь. Навіщо камуфляж?
Ти краще вий. А я собі помовчу.
Погрійся тут, моя нічна мано,
хоч ми із казки вибули за віком,
аж поки ранок в чорне доміно
зіграє з нами вогниками вікон.
Аж поки сонце перепалить пруг,
і сплачуть пітьму стріхи тонкосльозі...
Лежить овеча шкура завірюх...
і скімлить пес розумний на порозі...

* * *

Ни ја нисам ја, нити си ти - ти више.
Шкрипе у парку жиле уплетене.
Ту ноћ, на струни самоће, песме дише.
Ту вук извија ноте избезумљене.
Извлачи тугу - к'о да је свлачи с реза.
Одјекују слеђени ћупови света.
Завија вук. На улици, неопрезан,
Црне зубе кезећи иза смета.
Завија вук, солиста ноћи мојих...
И шкљоца мраз очњацима леденица.
Потеже вук свој залеђени реп којим
вуче из Сазвежђа риба пар белкица.
Ти, вуче, седи. На прагу ти је драже.
Причај ми причу вучју урликом љутим.
Шубару скини. Нашто те камуфлаже?
Завијај лепше. А ја ћу да поћутим.
Огреј се овде, мој ноћни пресретачу,
од века нас овог наша прича склања,
све док се јутро у црном огртачу
не поигра с нама пламом са окана.
Све док нам видике сунце не зажути
и не сперу таму олуци плачљиви...
Лежи овчја кожа вејавица љутих...
и на моме прагу пас разумни цвили...

* * *

спини мене отямся і отям
така любов буває раз в ніколи
вона ж промчить над зламаним життям
за нею ж будуть бігти видноколи
вона ж порве нам спокій до струни
вона ж слова поспалює вустами
спини мене спини і схамени
ще поки можу думати востаннє
ще поки можу але вже не можу
настала черга й на мою зорю
чи біля тебе душу відморожу
чи біля тебе полум’ям згорю

* * *

заустави ме призови нас памети и схвати
таква се љубав догађа једном само
она изнад сломљених живота сврати
она је изван видокруга који знамо
она ће до сржи да нас онеспокоји
она из уста речима сукља као ватра
заустави ме призови памети да појмим
док могу још да мислим и мало макар
док могу још али изгледа већ не вреди
дошао ред на звезду која мени гори
да покрај тебе душу своју ледом ледим
да поред тебе у пламену изгорим

СКІФСЬКА БАБА

Ти, скіфська баба, кам’яна незграба,
стоїш в степах... Курай і бугила...
Яка ж ти баба, ну яка ж ти баба?!
За сто віків дитя не привела!
Були б у нього кремінь-ноженята,
ото вже б гупотіло по ланах!
Чого смієшся? Космос нежонатий,
а ти стоїш одна у полинах.
Невже ж таки ніхто не женихався?
А висить же в музеях твій портрет.
Тобі козацький череп усміхався,
та це - минуле. Ти дивись вперед.
Ти звикла - коні, гаківниці, стріли,
зрадецькі хани з профілем шулік...
Ти це забудь. Усе це застаріле.
Поглянь навколо. Це - двадцятий вік.
А ти стоїш. Звітріли коси й руки.
Скришились плечі, - може, скажеш, ні?
Були б у тебе кам’яні онуки.
Ти розумієш, бабо, кам’яні!
Ото - літак, а не якась дараба.
Це все - прогрес. А ти стара як світ...
Сміється баба, клята скіфська баба,
сміється, ухопившись за живіт.

СКИТСКА ЖЕНА

Ти, скитска жено, чудо камено,
стојиш у степи... Јавор и зова...
Каква си ти жена, хајд', каква жена?!
Детета немаш већ сто векова!
Њему би ноге биле к'о кремен,
и таптало би по пољани!
Шта ти је смешно? Космос нежењен,
а ти у пелену сама чамиш.
Та зар се таква кад не удаде?
И за музеје твој лик је вредан.
Смешиле ти се козачке браде,
но то је - прошлост. Унапред гледај.
Ти си навикла - коњем и стрелом,
на хана с ликом копца, клетим...
Остави. То је већ застарело.
Погледај. Сад је век двадесети.
А ти стојиш. Коса ветром поскубених.
Плећи погурених - хајд', и то помени -
Потомци би ти били скамењени.
Схваташ ли, жено - били би камени!
А то је - нешто, не скела дрвена,
Прогрес. Но ти си исписник света...
Смеје се жена, проклета скитска жена,
за стомак се хвата смехом обузета.

Богдан Рубчак (1935)

"Я ВИМАГАЮ ПОВНИХ ПРАВ"

"Я вимагаю повних прав", - сказала тінь.
Затріскотів довкола сміх сухих комах,
і кондор прошипів нечистий жарт.
Неповоротливе безсилля спілих книг
і тінь покійних днів, і тіло, й кість
не є вже брамою. У павутиння ткані
вмерла мисль. Зосталася лиш снасть
затопленого в морі корабля.
Зосталася лиш твань,
і Чоловіколюбця розп’яли.
Порожнє місто. Хто,
хто знову випустить ласкавих голубів?
(На моря дні
молюск вишіптує молюскові свій гріх).
Тремти!
Вже наступає полк
смертельних, безпощадних муравлів.
"Я вимагаю повних прав", - сказала тінь.

Богдан Рубчак (1935)

ЗАХТЕВАМ СВОЈА ПРАВА

"Захтевам своја права" - рече сенка.
Смех сувих буба одјекну недалеко,
и кондор прошишта нечисту шалу.
Трома изнемоглост зрелих књига,
и сени покојних дана, и тело, и кости
више није капија. У ткању паучине
умрла мисао. Само ужад остала
од потопљеног брода у мору.
Само жабокречина остала,
и Човекољупца разапели.
Упражњено је место.Ко ће,
ко ће поново пустити љупке голубове?
( На морском дну
молуска шапуће молусци свој грех ).
Дрхти!
Већ наилази пук
смртоносних, немилосрдних мрава.
"Захтевам своја права" - рече сенка.

Борис Олијник (1935)

ПРИШЕСТЯ
- уривок з поеми -
Видюща совість! Та нема страшнішого, коли її в кругопоручній тиші сотворені отарою кумири зуміють нишком підмінити вірою в непогрішимість будь-кого й коли: в Христа, стратега чи аятолли. Тоді у віру можна вже й сокирою загнати паству, як отару сіру. А хто відбився - голову сікти, оскільки не хотів до щастя йти у ногу з правовірною отарою.
Та ще страшніш, коли сама ж отара, у вірнопідданстві сліпа, як ніч, своїх, видющих, видає на кару, і тішиться, коли з невинних пліч зліта невинна голова. І щиро цілує окривавлену сокиру, саме заклання виправдавши вірою.
Не вірте вірі, що захланно прагне
Діла свої небесні чи земні
Собою ж виправдовувать у правді,
Інак вона таке привласнить право,
Що не присниться навіть сатані!
Бо лиш тоді її правдива міра
І праведна в самій своїй заснові,
Коли за віру кров’ю - не на віру -
Поручиться твоя видюща совість.
Вона - Учитель всім на світі учням.
Гряду у космос вашої душі.
Щоб кожен вічно нею жив і мучивсь
І в хтивості не перейшов межі
Поміж людьми і кублищем повзучим.
І не мандруй за мною в небовись,
Ти на землі, очистивчись у мислях,
У себе, в матір і віьця вдивись,
У всі на світі лики придивись -
І ти уздриш мене у їхніх рисах.
1989

Борис Олијник (1935)

ДОЛАЗАК

- одломак из поеме -
Видовита савести! Али нема ничег страшнијег него кад њу у тишини затвореног круга идоли, створени у стаду, успеју да неприметно замене вером у непогрешивост било чију, било када: Христову, стратегову или ајатолахову. Тада се паства може у веру да сатерује и секиром, као стадо сиво. А који се од стада одбије - руби му главу!
Али што је још страшније, кад то исто стадо у вероподаништву слепо као ноћ своје видовите шаље на губилиште, и радује се кад с невиних рамена лети невина глава. И искрено љуби окрвављену секиру, само клање правдајући вером.
Не веруј вери што жуди несито
Небеска своја и земаљска дела
Собом да оправдава и пред Правдом,
Јер ће присвојити толико право
Какво и Сатана само тек снева!
Јер тад му је само поуздана мера,
До сржи саме тад је истинита,
Кад се за веру у крв - не на веру -
Уздаје твоја савест видовита.
Свих ђака света она је учитељ
У космосу ваше душе гредем,
Да од ње свако живи и мучи се,
И да у жудњи границу не пређе
Између људи и змијскога легла.
И не иди за мном ка небесима.
На земљи, пречистивши мисли своје,
Завири у себе, у све које имаш,
Ликове гледај што на земљи стоје -
И црте ће моје видети у свима.
1989.

ЛЕБЕДИНА ПІСНЯ

Лікар зітхнув, окулярами блимнувши скісно:
- Слухай, маестро... Ми ж давні з тобою, як світ.
Отже скажу... навпростець, даючи собі звіт:
Жити тобі залишилось... не більш, як на пісню.
Хочеш іще протягти, то послухай менеІ
Скинь цього фрака. "Метелик" пошли
достобіса.
Звань найпрестижніших маєш, як листу у лісі!
Хто тебе, врешті, у шию на сцену жене?
Серце не зміниш, як платівку.
Серце - одне... -
Стиснув маестро в обіймах друзяку.
Листи
Нотні згорнувши, піднявся уріст. Прямовисно.
Рушив на сцену:
- Ну що ж, як вмирати, то в пісні!
Слухай! - спинивсь. - Не сприйми за
амбіцію, звісно:
Може, для того і жив я, щоб в пісню...піти?
1989

ЛАБУДОВА ПЕСМА

Лекар уздахну, и искоса окуларима блесну:
- Слушај, маестро... Ми смо познаници већ стари,
И отворено ћу ти рећи како стоје ствари:
Живећеш не дуже... од само једне песме.
Ако би хтео још да поживиш, рећи ћу ти цену:
Скини тај фрак... Призови се памети, ума.
Почасних звања имаш колико листова шума!
Ко тебе стално вуче за шију на сцену?
Срце се не мења као фрак:
нема смену... -
Загрли маестро другара. Узе фасциклу с нотама
Својим, па се усправи. И сасвим прибрано, свесно,
Оде на сцену:
- Ако већ мрем то, онда ћу с песмом!
Можда и живим, да бих извео њу само?
1989.

ЗА ТОБОЮ...

На човнах золотих
Заплива молодик
За тополю...
За тобою лечу
Журавлино ячу
За тобою...
А туман-ворожбит
Зав’язав мені світ
Ворожбою.
Тільки світить роса,
Як остання сльоза, -
За тобою.
За порошею літ
Пригасає твій слід,
За тужбою.
Тільки сніг, наче сіль,
Опадає на біль
За тобою.
Лиш надія світа,
Через межі пита
Із журбою:
Чи хоч в пам’яті ми
Торкнемося крильми
Із тобою?
1989

ЗА ТОБОМ...

Са златних лађа
Гре месец-млађак
За тополом...
За тобом летим
Као ждрал сетни
За тобом, холом...
А магла чара
Да ме завара
Опсеном житком.
Сјај росе блиста
К'о суза чиста
За тобом, витком.
Пахуље лета
Крију траг сетан
Тугованком.
Само снег, к'о сол,
Пада на бол
За тобом, санком.
Тек нада скрита
С размеђе пита
Брижно, у страху:
Хоћу л' у сну макар
Крилом да такнем
Тебе, плаху?
1989.

Василь Симоненко (1935-1963)

* * *

Все було. Дорога закричала,
Блиснули байдужі ліхтарі.
Ти пішла від мене до причалу
І згоріла в полум’ї зорі.
Вибухали дні незрозуміло,
І життя котилося моє...
Але там, де ти тоді згоріла,
Кожен ранок сонце устає.

Васиљ Симоненко (1935-1963)

* * *

Све је прошло. Пут брзо запишта,
И блеснуше сијалице горе.
Ти отиде према пристаништу,
Па изгоре у пламену зоре.
Прскали су дани као врела,
Мој се живот котрљао даље...
Али отуд где си сагорела,
Сваког јутра сунце сјај свој шаље.

* * *

Заграє смерть заржалою трубою,
Та я, забувши, що минає строк,
На край світів блукати за тобою
Піду у жовтій куряві зірок.
Піду блукать по всесвіті широкім,
Незваним гостем побуваю скрізь
І десь знайду невблаганну, жорстоку
Тебе, богине радощів і сліз.
І під шатром розсипаного неба
Я поцілую очі твої злі -
Візьму я все, о блуднице, від тебе,
Чим ти людей обходиш на землі!

* * *

Дунуће смрт из зарђале трубе,
И ја, заборавив да пролази рок,
У лету за тобом, кроз светло ћу кубе
Поћи у жуте кудраве звезде ток.
У свемиру ћу његов бескрај таћи,
Као гост незван свуд ћу да пролећем,
И ту ћу неумољиву, чврсту наћи
Тебе, богињо и суза и среће.
Па ћу под шатром осликаног неба
Да пољубим твоје очи зле и худе -
Узећу све, о блуднице, од тебе
Чиме на земљи обилазиш људе!

Микола Вінграновський (1936)

* * *

Ходімте в сад. Я покажу вам сад,
Де на колінях яблуні спить вітер.
А згорблений чумацький небоспад
Освітлює пахучі очі квітів.
Я покажу вам сливи на сучках,
Що настромились, падаючи мовчки.
Затисла груша в жовтих кулачках
Смачного сонця лагідні жовточки.
У полі спить зоря під колоском
І сонно слуха думу колоскову.
І сонна тиша сонним язиком
Шепоче саду сиву колискову.
То кажани. То кажаниний ряд
Заплутався у сонному волоссі ночі...
Ходімте в сад. Я покажу вам сад.
Його сумління покажу вам очі.
1967

Микола Винхрановски (1936)

* * *

Хајдемо у врт. Да вам откријем
Где у крилу јабуке ветар спава.
А повијен свод небески сјај лије
Да мирисне очи цвати обасјава.
Показаћу вам шљиве на гранчицама,
Што се набодоше падајући ћутке,
Крушке што су стегле жутим песницама
Укусног сунца жуманца облутке.
Зора у пољу уснула под класом
И сунце слуша жита душу живу.
А тишина снена сањивим гласком
Шапуће врту успаванку сиву.
То су вам љиљци. Јато од љиљака
У снене власи уплело се ноћи ...
Хајдемо у врт. Открићу га збиља,
Показаћу вам његове свести очи.
1967.

* * *

Вона була задумлива, як сад.
Вона була темнава, ніби сад.
Вона була схвильована, мов сад.
Вона була, мов сад і мов не сад.
Вона була урочиста, як ніч.
Вона була одненька, ніби ніч.
Вона була в червоному, мов ніч.
Вона була, мов ніч і мов не ніч.
Вона була, що наче й не була.
Але вона була! Була!
Любове, ні! не прощавай!
Непевний крок свій не збивай.
Непевний крок свій в ніч і сад...
Сердець розбитих серцепад.
Непевний кроче мій, іди!
Непевний кроче мій іди!!
Непевний кроче мій, іди!!!
Непевний кроче мій, не йди...
1960.

* * *

Била је замишљена, као парк.
Била је црнпураста, као парк.
Била је узрујана, као парк.
Била је као парк и као непарк.
Била је свечана, као ноћ.
Била је сама, као ноћ.
Била је у пурпуру, као ноћ.
Била је, као ноћ и као неноћ.
Била је, као да није била.
Али је била! Била!
Љубави, не! не праштај, лети!
Несмели корак не ремети.
Несмели корак у ноћ и парк ...
Сломљених срца срцепад.
Несмели кораче мој, иди!
Несмели кораче мој, иди!!
Несмели кораче мој, иди!!!
Несмели кораче мој, немој ...
1960.

* * *

У синьому небі я висіяв ліс,
У синьому небі, любов моя люба,
Я висіяв ліс із дубів та беріз,
У синьому небі з берези і дуба.
У синьому морі я висіяв сни,
У синьому морі, на синьому глеї
Я висіяв сни із твоєї весни,
У синьому морі з весни, із твоєї.
Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть,
І являть тебе вони в небі і в морі,
У синьому небі, у синьому морі...
Тебе вони являть і так і замруть.
Дубовий мій костур, вечірня хода,
І ти біля мене, і птиці, і стебла,
В дорозі і небо над нами із тебе,
І море із тебе... дорога тверда.
1965

* * *

По плаветном небу ја посејах шуму,
По плаветном небу љубав моја нежна,
Ја посејах шуму од бреза и грмља,
По плаветном небу од грма и бреза.
По плавоме мору ја посејах снове,
По плавоме мору, по бљеску плавети
Ја посејах снове од пролети твоје,
По плавоме мору од твоје пролети.
Зашумиће шума, снови да наврну,
Проносиће тебе по небу и мору,
По плаветном небу, по плавоме мору...
Тебе да проносе, тако да утрну.
1965.

* * *

Коли моя рука, то тиха, то лукава
В промінні сну торкнеться губ твоїх,
І попливе по шиї і, небавом,
З плеча на груди, із грудей до ніг...
Коли твоя рука солодка, ніби слава,
Червонооким пальчиком майне
В лимонній тиші, і коли мене
У темну глибину повергне темна слада -
У білій лодії тоді ми пливемо
По водах любощів між берегами ночі:
І голоси у гніздах ластівочі
Стихають тихо... Золоте кермо
Заснулої хмарини понад полем,
І спить рука в руці, і на щоці
Краплина щастя, виказана болем,
До ранку світиться...
1967

* * *

Кад моја рука , и тиха, и снена,
У сјају сна крене ка твојој усни
И заплови вратом, да с рамена
Оде на груди, па се на струк спусти ...
Кад твоја рука разгрне ми тмину,
Зовну ме очи с прстију, црвене,
У лимунску тишину и кад мене
У дубину тавну сласти тавне рину -
Белом лађом ми пловимо тад
Водама љубави крај обала ноћи:
И стиша се цвркут што се точи
Из ластиних гнезда ... Крма златна
Уснулог облака изнад жудног поља,
Спи рука на руци,и на топлој усни
Капљица среће, као весник бола,
До јутра светлуца...
1967

Іван Драч (1936)

БАЛАДА ПРО СОНЯШНИК

В соняшника буки руки і ноги,
Було тіло шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу і рвав за пазуху гнилиці.
І купався коло млина, і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце,
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари в небі...
І застиг він на роки і на століття
В золотому німому захопленні:
- Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візьміть хоч на раму.
Дядьку, хіба вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.
1962

Иван Драч (1936)

БАЛАДА О СУНЦОКРЕТУ

Сунцокрет је имао руке и ноге,
Кожа му је храпава, зелена била.
Играо се јурки са ветром,
Пео се на оскоруше и воће трпао у недра,
И купао се испод воденице, лежао у песку,
И врапце гађао из праћке.
Скакао је на једној нози
Да избаци из уха воду,
И изненада је угледао сунце.
Преплануло младо сунце
Преко златних увојака-превоја
Јурило је бициклом,
Заобилазећи рупе на облацима...
И укочио се сунцокрет занавек
У златном и немом усхићењу:
- Дајте ми, чикице, да се провозам!
А ако нећете - бар ме узмите на рам.
Шта, нећете, чико, жао вам је?!
Поезијо, сунце моје са стотину цветова!
Сваког тренутка по један малишан
Открива те за себе, да би се
Претворио у сунцокрет занавек.

1962.

ЇЙ

Ніби сон мені - ці горизонти,
Та принишкло чатую як слід
Дум твоїх похимерені контури,
Губ твоїх чорно-сонячний лід.
Вичатовую власним розп’яттям,
Вичатовую болем глухим,
Як навшпиньках прохопиться натяк,
Та й потане навшпиньках, як дим.
Той, що в нім не спізнати розради, -
Його овид обом недолуг:
Та зоря ти, якій не згоряти,
Та зоря ти, що стліє в золу.
Десь чужа ти, аж стогін чманіє,
Десь, як смерть, невблаганно своя,
І чигає нестримано, змійно
Сконденсований час - твій свояк.
Закигиче розлука над нами,
Розчахне двосистемно навкіс,
Замордується лихо ножами,
Чи зависне в петлі твоїх кіс,

Отоді ми жахнемось жорстоко,
Отоді ми впізнаєм ці дні
І твоє нерозгадане око
Спопелить мене в карім вогні...
1965

ЊОЈ

Ни сан чак, већ - сен слутње дуге...
Ал' као звер, љубоморно гледам
Тамни траг црно-сунчане туге
Са усне ти испуцалог леда.
Чувам, са прикривеним болом,
Чувам и, ћутке, с немиром примам
Сваки знак, невољан и вољан,
Што ти из ока суне попут дима.
Тај дим прети раздором жестоко
И предзнак је немилога дара:
Ти си зора са пламом за око -
Који неће донети пожара.
Наш је сусрет случајан толико,
Већ се раскид најављује тузи -
Прикрада се слепо, змијолико,
Чека трен кад може да испузи.
Растанак ће сузом да потече,
Судба нама свој колач већ меси,
Страст ће нашу ножем да посече,
Ил' на коси твојој да обеси.
Тек тад ћемо, с ужасом, побећи,
К'о сан тежак све ће да се отме
И очију твојих пламен смеђи
У срцу ће да ми букне опет...
1965.

БАЛАДА ПРО ДВОХ ЛЕБЕДІВ

Ой чи то я Леда, ой чи то я Лада,
Аж на мене біл лебедик з небесонька пада.
Пада він та й пада, впада до упаду,
Ой на Леду білопінну, ой на білу Ладу.
Ой чи пінна Леда, ой чи панна Лада,
Аж на мене чорен лебід з хмаровища пада.
Пада, паднем пада, не впиняє лету,
Ой на Ладу білопінну, ой на білу Леду.
Білоперса Леда, снігоперса Лада,
Ой чорнявич чи білявич зі мною ізвлада?!

1967

БАЛАДА О ДВА ЛАБУДА

Јој, јесам ли Леда, јој, јесам ли Лада,
Бели лабуд на срце ми паде, среће ли и јада.
Падао је, падао у стрмоме паду,
На к'о пена Леду, ил' на белу Ладу.
Је л' то била Леда, је л' то била Лада,
Црн лабуд на срце, срећа с љутњом пада.
Паде као камен, усред врелог лета,
На к'о пена Ладу, и на белу Леду.
Ој, ти, бела Ледо, ој, ти, снежна Ладо,
Црном или белим - коме да сам рада?
1967.

БАЛАДА ПРО ВДОВИННЯ

Сіли удови, крилонька ісклали,
А посередині - Вдовиння.
Вигнали б через вікно -
Рама хрещата, горішана.
Вигнали б через двері -
Вітер надворі, минувшина.
Вигнали б піснею -
У Вдовиння слуху нема.
Вигнали б рушниками -
У Вдовиння очей нема.
Вигнали б слізоньками -
У Вдовиння дна немає.
Сіли удови, крилонька ісклали.
А посередині - Вдовиння.
Одна - сива, друга - сама,
А Вдовиння - в фартушині...
1967

БАЛАДА О УДОВИШТВУ

Селе удовице, крила склопиле,
А Удовиштво - на средини.
Да га избаце кроз прозор -
Крст рама је превисок и чврст.
Да га избаце кроз врата -
Напољу је - оно што је било...
Да га избаце песмом -
Удовиштво нема слуха.
Да га избаце ручницима -
Удовиштво нема очију.
Да га избаце сузама -
Удовиштво нема дна.
Селе удовице, крила склопиле,
А Удовиштво - на средини.
Једна је - седа, друга - усамљена,
А Удовиштво - у кецељи...
1967.

ЛОША

За кохалась в лоша блискавка.
Вона - блискавка, а воно - лоша.
В нього грива з шовку чорного,
В неї груди з вогню білого.
В неї стан згоряє з шалу,
А воно - лоша незаймане.
Хтось тонкі копитця зранив,
Комусь в очі зазираючи.
Вони бігли небесами
І цілувались голосами.
- Так я тебе покохала,
Що на тебе з неба впала.
В неї - горло, громом вкутане,
В нього ж - яблука на совісті.
Вона тілом палахтіла,
Воно серцем цокотіло.

Криком кричу - вітер віє,
Було лоша та й немає...
1972

ЖДРЕБЕ

Заљубила се у ждребе - муња.
Она муња, а оно ждребе.
Његова грива од црне свиле,
Њене груди од белог пламена.
Њен струк пламти од помаме,
А оно - ждребенце невино.
Неко је израњавио копита танана
Некоме у очи завирујући.
Трчали су небесима
И љубили се гласовима.
- Тако сам те заволела,
Да сам на тебе с неба пала.
Њен врат - омотан громом,
Оно - носи јабуку на савести.
Она телом пламтела,
Оно срцем цептало.
Криком кричим - ветар вије,
Било ждребе, сад га није.
1972.

* * *

Дихали, дихали віхоли
В долині й на оболоні,
І губи посивілі дихали,
Як світ золотий, солоні,
А коні до прірви доїхали,
І в прірву пощезали коні,
А ми залишились у віхоли
На полі як на долоні.
Тополі там у небо вигули.
Де наші пропали коні,
З твоєї долоні, з моєї долоні -
Тополі на оболоні...
Поїхали в гості до віхоли!
Стогнуть застояні коні!..
Все ніколи, ніколи й ніколи
Поїхати в гості до віхоли
По губи її по солоні...
1974

* * *

Дахтале, дувале мећаве
На долине и на стране,
И усне оседеле дувале,
К'о злато сјајне и слане.
А коњи долетели до бездана,
Па се сурвали низа страну,
Нас бура замела разуздана
У пољу као на длану.
Тополе к небу узлетеле,
Где су се сурвали коњи доле,
С твог и с мог длана да се склоне -
Са руба обронка тополе...
Мећави би у госте хтеле!
Брекћу времешни коњи снени!...
И никад, никад неће, беле,
Стићи до вејавице смеле,
До усана јој осољених...
1974.

ІЗ ЦИКЛУ

ВІРШІ НА ПЕРФОКАРТАХ

*

Десь там далеко-далеко пилкою ріжуть.
Запах дикої груші плине мені у вікно.
Тирса жовтава сипле мені на сторінку.

*

Раніше, коли прав пелюшки,
Думав:
Ось повішу сушитись
Знамено своєї поразки.
Зараз, коли сушу пелюшку,
Думаю:
Напинаю вітрила майбутнього...

*

НАСТИРЛИВИЙ СОН

Біжу босоніж по асфальту,
Стаю на зелений квадрат газону,
Як чапля урбанізації...

*

Я блукав з нею торік
Цими вулицями, цими завулками -
Її поховали без мене.
Друга дружина вже рік
В мого прекрасного друга.
Чому я не можу простити їй
Ані посмішки, ані краси?!

*

Коли запливаю далеко-далеко в море,
Згадую батька-матроса;
Коли захояу далеко в праліс,
Бачу матір попереду з кошиком;
Коли пірнаю глибоко в сонце -
Тужу за тобою...

*

Лампа самотня,
Як свічка.
Свічка самотня,
Як стеблинка.
Стеблинка самотня
Вдвох із вітром.

*

У небі
в орла
перед орлицею
Гопак спітнілих крил,
У небі
в орлиці
перед орлом
Ромен сонця в губах...

*

БІЛИЙ ПОДИХ

Троянда білі пелюстки
Ронить на білий папір.
Хто білішого вірша напише?

*

НАРЕЧЕНА

Отака біла-біла хата
Серед білого-білого цвіту.
Біла фата, як біла вата
На ранах білого світу,
А юна - таку б і сам бог засватав,
Бог з Атомного завіту...
1976

ИЗ ЦИКЛУСА

ПЕСМЕ НА ПЕРФОКАРТАМА

*

Негде далеко-далеко тестера се чује.
Кроз прозор ми допире мирис оскоруше.
На страницу моју сипи трина жута.

*

Пре, кад сам прао пелене,
Мислио сам:
Ето, простирем да се суше
Заставе пораза мог...
Сада, кад сушим пелене,
Мислим:
Подижем једра будућности...

*

САН КОЈИ МИ НЕ ДА МИРА

Трчим босоног преко асфалта,
Заустављам се на квадрату травњака,
Као чапља урбанизације...

*

Шетао сам с њом лане
Овим улицама и пролазима -
Сахранили су је без мене.
Већ годину дана мој сјајни
Пријатељ има другу жену.
Зашто њој не могу да опростим
Ни осмех тај, ни лепоту?!

*

Кад отпливам далеко-далеко у море,
Сетим се оца-морнара.
Кад зађем дубоко у нетакнуту шуму,
Угледам испред мајку с кошем на леђима.
Кад зароним дубоко у сунце -
Тужим за тобом...

*

Лампа је усамљена
Као свећа.
Свећа је усамљена
Као травка.
Травка је усамљена
Удвоје с ветром.

*

На небу
у орла
пред орлицом
Плес зажарених крила,
На небу
у орлице
пред орлом
Бела рада у уснама...

*

Румени образи неба на истоку,
Румени образи сина на јастуку.
Судбино, спаси ме од румених снова...

*

БЕЛИ ДАХ

Ружа беле латице
Рони на бели папир.
Ко ће да напише бељу песму?

*

НЕВЕСТА

Скроз бела кућа у белом дану
Сред баште од скроз белог цвета.
Бели вео, к'о вате бели памук
На ранама белога света,
А она - и сам Бог би бацио око на њу,
Бог из Атомског Завета...
1976.

ТАЄМНИЦЯ ПОЧАТКУ

Початок в ячанні? Чи в чорному кремені?
У вітрі чи павітрі? В богові? В демоні?
Розчахнуто мисль, промисел почато -
Де ж той початок?
На вістрі зорі понад райдужним тоном?
Цей юний метелик колись був Ньютоном,
А нині лиш крильцями може ячати -
Де ж той початок?
Де ж та зоря, що зорю спородила?
Де ж той Ейнштейн, що візьме за вудила
Сферу буття, мов ту гриву лошати, -
Де ж той початок?
На кричаний крик мій - мовчазне мовчання...
Я ж прагну початку почути ячання.
І всесвіту розум поставлю на чати -
Я хочу спочатку початок почати...
1976

ТАЈНА ПОЧЕТКА

Је л' почетак у јеку? Можда је у семену?
Можда у Богу? А можда у Демону?
Чији је он подстрек, чији ли иметак -
Где је тај почетак?
Је л' у пламној зори на небу још мутном?
Зар смо младу птицу давно звали Њутном,
А ломна је крила сад лишила лета -
Где је тај почетак?
Где је сјај из којег и зора израња?
Где је Ајнштајн, који сферу постојања
Хвата као узду помамног ждребета -
Где је тај почетак?
На кликтави крик мој - само мук из мука...
Ја жудим да чујем први прасак звука,
И свемирски ум ћу послати да чека -
Хтео бих почетку да нађем почетак...
1976.

Петро Осадчук (1937)

ФОЛЬКЛОРНИЙ МОТИВ

Залетіла горлиця
До моєї горниці
І сказала, як дівчина, тужно:
- Я в пісні давно одружена,
Та мій милий пішов на війноньку
І забув про свож дівчиноньку.
Чуєте, я не горлиця,
Я дивлюся крізь сльози на світ -
До мене ніхто не горнеться
Сотні сирітських літ.
- Кохана моя, єдина,
В твоїм горі - моя провина.
Але як тебе маю любити,
Коли сам я давно убитий?!
Не вірить в слова мої
Горлиця -
Втирає сльози і горнеться.

Петро Осадчук (1937)

ФОЛКЛОРНИ МОТИВ

Долетела грличица
До мог коначишта,
Женским гласом рече, пуна јада:
- У песми сам одавно удата,
Ал' мој драги отиде у војну,
Заборави на девојку своју.
Верујте ми, ја нисам грлица,
Уплакану заточницу света
Не загрли нико већ сто лета.
- Ти си, мила, моја девојчица,
Твоја мука - моја је кривица.
Ал' како ћу, драга, да те љубим,
Кад ме давно душман црни уби?
Не верује тужна
Грличица -
Брише сузе, к мени крила пружа.

Лідія Кульбак (1936)

СУПЕРНИЦЯ

1

Спитала: ти німий? - озвався тільки вечір.
Спитала: ти не мій? - зітхнула ночі тьма.
Спитала жартома.
Чекаю заперечень.
Нема.

2

Гостями вересня ішли собі утрьох
гостинно обіймав нас вечір темно-карий,
коли зненацька мій чутливий крок,
мов промінь лазера ударив.
І далі не дають ні йти, ні зупиниться
холодні, наче ртуть, жахні твої зіниці,
такі довірливі, докірливі, суворі...
О ревність! Ти німа.
Зірка.
Короткозора.
О дика дівчинко, я твій удар ловлю.
Однак признайсь мені,
за котрого ця битва?
Одному я чужа,
другого - не люблю.
Виходить, дівчинко, твої вони обидва.

Лидија Куљбак

СУПАРНИЦА

1.

Упитах: јеси ли нем то? - одазва се вече муком.
Упитах: зар ниси мој? - утихну тама чиста.
Упитах из шале пуке.
Мислих, заклињаће се у Христа.
Али ништа.

2.

У госте септембру ишли смо утроје,
гостопримљиво нас грли тамно-сиви мрак,
кад, изненада, вал слутње моје
прониче, као ласерски зрак.
И не дају ми ни да се зауставим, ни да кренем
хладне као жива, прекорне твоје зене,
тако поверљиве, строге, без стида...
О, љубоморо! Муком слита.
Видовита.
Кратковида.
О, чудна девојко, под ударом сам твојим.
Признај, нашто битка,
шта иза ње стоји?
Једноме сам туђа,
другога - не волим.
Испада, девојко, обојица су твоји.

Васиљ Стус

* * *

Мені зоря сіяла нині вранці,
устромлена в вікно. І благодать -
така ясна лягла мені на душу
сумиренну, що я збагнув нарешті:
ота зоря - то тільки скалок болю,
що вічністю протятий, мов огнем.
Ота зоря - вістунка твого шляху,
хреста і долі, ніби віжна мати,
вивищена до неба (од землі
на відстань справедливості), прощає
тобі хвилину розпачу, дає
наснагу віри, що далекий всесвіт
почув твій тьмяний клич, але озвався
прихованим бажанням співчуття
та іскрою високої незгоди:
бо жити - то не є долання меж,
а навикання і самособою -
наповнення. Лиш мати - вміє жити,
аби світитися, немов зоря.
1972-1976

* * *

Пробуди ме сјај звезде јутрос рано
у калупу од прозора. Тад трен
блаженства светлог осетих у души
умиреној и најзад спознах тајну:
та зорњача - је само гелер бола,
што вечношћу је прожет као плам.
Та зорњача - је пророк твога пута
и крста, и судбине, вечна мати
на узвишењу неба (од земље
на ниво правде успета), опрашта
ти све тренутке очаја и пружа
јачину вери - да бескрајни свемир,
твој тихи чувши зов, у мрак упути
скривеног сажаљења далек глас
и варницу неслагања високог,
јер живот - није циљева за себе низ,
већ навикавање и самимсобом -
испуњењење. Тек мати зна да живи,
да као зорњача нам шаље сјај.
1972-1976.

* * *

Усевитончуваний зойк,
крик крику, крику крик.
Задосить. Спекайся морок,
хоч як до них і звик.
Ці груди болю, біль грудей,
застрашених страждань -
нема їм жодних панацей,
все поглинає хлань.
Усевитончуваний біль -
із краю і на край,
ступай у паділ божевіль,
до відчаю рушай.
Усевитончуваний світ,
край краю, цятка зла,
ти в лютім леті, як стріла,
запущена в політ.
Усевитончувана мить
сподіянь і зневір.
І тільки серце стугонить
катам наперекір.

1972-1976

* * *

Све истанчанија вика,
крику крик, крик крику.
Доста. Отараси се брига,
ма колико на њих свико.
Ево груди боле, бол груди,
престрашених страдања -
нема им лека код људи,
све је то похлепа надвладала.
Све истанчанији бол -
с краја на крај сени,
иди у безумља понор
и према очајању крени.
Све истанчанији свет,
крај крају, тачко зла зрела,
у љутом лету си као стрела,
одапета у лету.
Све истанчанији трен
нада и њиховога пада.
И само срце бруји свима
у инат ветровима.
1972-1976.

Ганна Світлична (1939)
Хана Свитлична (1939)

ЧЕРНОБИЉСКЕ ШУМЕ

Ту већ нису шуме - само сенке шума,
Сећање на шуме што се ћутке њише.
Њихових славуја измењена грла
Не певају више, не певају више.
Ту већ није живот - само сенке клете,
Црне росе ноћи харају сад земљом.
Пупољак измењен, као мртво дете,
Из небића тога узвикује немо.
Ту су јади свуда, јади куд год кренеш,
Зло је дим занавек одатле истргло.
За те измењене, измењене шуме
И небо се у саркофаг вргло.

* * *

Заворожу і зачарую,
Твій світ собою заступлю,
Запаморочу, замилую,
Себе, шалена, загублю.
Заждусь, замучусь, у задусі
До тебе вітром залешу,
І захмелю, і засміюся,
І шепотінням зашепчу.
Захочу - сонця кину в очі,
Захочу - сором затоплю,
І зацілую, й заморочу,
А ще - тихенько заболю.
Скарай мене, про мене спомин
Спали у ятрищах вогню -
Я все одно устану з пломеню
Й до тебе сміхом задзвеню.

* * *

Зачараћу те, занећу те,
Твој свет ћу собом да обрубим,
Заклонићу, заволећу те,
Себе ћу, луда, да изгубим.
Сачекаћу те, сакривена,
К'о ветар у тебе да шинем,
И насмејана, омамљена,
Шапутаћу ти од милине.
Хоћу ли - засенићу ти очи,
Хоћу ли - утопићу те зеном,
И љубићу те сваке ноћи,
И све то - болом зачињено.
Казни ме, да сећање на ме
Сагориш на огњишту преком -
Ја ћу с ватре ипак да устанем,
Да ти зазвоним својим смехом.
Марія Влад (1940)

ВІРШ БЕЗ РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ

Мій князь і пастух
Мій поклик і слух
Мій смуток і сміх
Єдиний з усіх
Нарешті ти є
Хай дощик снує білий світ
Павутинням тоненьким
Хай річка і хмара зіллються
В лісах воєдино
Хай все навкруги то шумить
То зникає беззвуко
Хай серпень по небу крутім
Калачами гуркоче
Хай буде що хоче
Хай буде як є
Я слухаю й чую лиш серце твоє
Нас двоє
Я серце твоє

Марија Влад (1940)

ПЕСМА БЕЗ ИНТЕРПУНКЦИЈЕ

Ти си ми кнез и пастир
Ти си ми позив и мир
И туга и смех си ми ти
Једини од њих
Свих
Нек снује киша бели сјај
Паучином танком
Нек се река и облак слију
У шуми тамо
Нек све около час шуми
Час пониче бешумно
Нек август на небу стрмом
Грми од злоће
Нек буде шта хоће
Ја чујем и осећам само срце твоје
Нас двоје
Срце сам твоје

* * *

"Солодка моя, яка ти солона,
Вся з піни морської, мабуть", -
Сказав і не знав,
Що вовік від сьогодні
Мені вже судилось
Русалкою буть.
І ятряться рани мої безупинно -
У муках за милим іду.
Коли ж перейду
Із русалки в хмарину,
Росою на любі уста
Упаду.

* * *

„Слађана моја, како си слана,
Сва си од пене морске, ваљда"-
Рекох и не знајући
Да одсад, па довек,
Већ је пресуђено да будем
Русалка млада.
Тиште ме ране непрерстано -
С болом, за драгим идем боса.
Ако постанем од русалке облак,
Пашћу на вољена уста
Као роса.

Роман Лубківський (1941)

КРЕДО

Не хочу аби
Замість мене думали
Не чхочу аби
Замість мене вирішували
Не хочу аби
Замість мене голосували
(Проти мене)
Хочу бути самим собою
Настільки
Аби до серцевини
Совісті

Роман Лубкивски (1941)

КРЕДО

Не желим
да мисле уместо мене
не желим
да одлучују уместо мене
не желим
да гласају уместо мене
(против мене)
Желим да будем сам свој
толико
да срж
савести свог народа
могу целивати
као крст
присежући.

* * *

Чистою-чистою, білою-білою
Рання зима була.
Кажуть, що біло ти зацвіла...
Не уявляю тебе посивілою.
Чи то прискорені, чи уповільнені
Кадри німого кіно...
Так це було давно,
Що ми нарешті від спогадів звільнені.
Деякі лишаться - непроявлені.
Причина - одна. Одна:
Засвічено їх: квітували яблуні.
Рання була весна...

* * *

Чиста-пречиста, бела-пребела
Била је зима рана.
Кажу да си бело пробехарила с грана...
Не прихватам да си оседела.
Јесу ли то успорени, или убрзани
Кадрови немога филма...
Тако је то давно било,
Да су ми ишчилели ти дани.
Ал' неки остане - неки се одбрани.
Само због једног. Због једног само:
Чува га сјај - јабука расцветаних.
Било је пролеће рано...

* * *

Прокидаюся в Београді...
Перший погляд: все ті ж дахи...
Незважаючи, хто при владі,
Владарюють вони...
- Хи-хи...
Так хихоче Десанка. Браво!
Ось квартал - баламут і сплюх
Спокій смогу втягнув. А вправо,
В півнебес її капелюх.
Куполи маркотної слави,
Глухомань дурноверхих призм...
Подивляю собору Сави
Енергійність і практицизм!
Домінує над містом, твороть
Горді контури. Обрис. Абрис,
Промовляє. Рече. Говорить
Голосніш від блокад і криз.
Голос нації - голос Бога.
Все це - тут.
За які ж гріхи
Ти покутуєш, моя вбога
Найбагатша земле?
Хи-хи...
1997

* * *

Опет будим се у Белом граду...
Старих кровова исти лик...
Не обазирући се на владу,
Влада њихов видик...
- Хи-хи...
Тако кикоће Десанка. Браво!
Ево кварт - хировит и снен
Мирним смогом ушушкан. А право -
У по неба шешир њен.
Бајне куполе празне славе,
Глуве забити преломљен свет...
Дичног храма Светога Саве
Практицизам видим и лет!
Доминира над градом, твори
Свет контура. Обриса низ.
Проговара. Изриче. Збори.
Изнад криза стреми увис.
Говор нације - говор Бога.
Све је ту.
Који грех свој зли
Ти испашташ, моја убога
Земљо богата?
- Хи-хи...
1997.

Оксана Сенатович (1941)

* * *

Щоб тебе переконати,
треба сто волів впрягти,
треба сто волів з мажею
вушком голки протягти.
Щоб тебе переконати -
розіб’ю зелену чашку
на червоні черепки.
Щоб тебе переконати -
Досить руки простягти.
Оксана Сенатович (1941)

* * *

Да се ти убедиш само -
сто волова да се дигну,
сто волова с караваном
да се продену кроз иглу.
Да се ти убедиш само -
разбићу зелену шољу
у комаде боје цигле.
Да се ти убедиш само -
треба руке да подигнем.

Ганна Чубач (1941)

* * *

Який цей світ прекрасний!
Свічок не задувайте...
Хуан Рамон Хіменес
Який прекрасний світ
На березі Любові:
То голуба політ,
То потаємне слово.
Який тривожний світ
На березі Розлуки:
О, як мені зуміть
Не заламати руки?!
Який похмурий світ
На березі Печалі:
Свічок не погасіть -
Най скапують помалу.

Хана Чубач (1941)

* * *

Како је тај свет леп!
Не дувајте у свеће...
Хуан Рамос Хименес
Какав прекрасан свет
На обали Љубави:
Час голубов лет,
Час тајна реч на јави.
Какав немиран свет
Из Растанка луке:
Шта да смислим да не
Кршим очајно руке?!
Какав смркнути свет
На обалама Жалост:
Не гаси свећа цвет -
Нека капљу помало.

* * *

Жінка без чоловіка -
сад без огорожі.
Словацьке прислів’я
Хоч я цвіту, як сад весною,
Але не треба так зі мною.
Ніяка в світі огорожа
Моїм тривогам не поможе.
Ламають цвіт - ламають віти.
І де той добрий чоловік,
Який спинив гараячий вітер
І власні груди не обпік?
А сад цвіте...
Вітри гуляють...
А я над мудрістю мовчу...
Всі огорожі поламаю,
Але нікуди не втечу.
Далеку пам’ять перетрушу,
Усі думки переберу
І знов погодитися мушу
На ту освітлену пору,
Де все мені цвіло тобою
І огорожа ніжних рук
Ще називалася любов’ю.

* * *

Жена без човека је
врт без ограде.
Словачка изрека
Иако цветам као врт у мају,
Све је друкчије у мом случају.
Ограда попут некакве страже
Немиру моме не помаже.
Ломе цветове - и бокор цели.
Где је тај човек што притече -
Да заустави ветар врели
И своје груди не опече?
А врт цвета...
Ветар мори...
На мудрост нећу ништа рећи...
Све ограде ћу да оборим,
Ал' нећу никуда побећи.
Стара ћу сећања да сјатим
И мисли којим нема краја,
Мораћу опет да се вратим
На оно време пуно сјаја,
Кад ми је башта тобом цвала
У огради од руку златних,
Што се љубављу називала.

Микола Воробйов (1941)

* * *

Ти не прийшла, бо трапляється дощ.
Ти завагалася, бо надходить осінь.
Ти запізнилась, бо річки течуть.
Ти не злякалась, бо ти забула...
Ти не прийшла тому,
що можна прийти,
можна згадати про це,
можна мріяти про це,
можна забути про це...
А було так синьо увечері,
що перехожі замість газет
несли білих гусей...

1985

Микола Воробјов (1941)

* * *

Ти ниси дошла, јер дешава се киша.
Ти си се мислила, јер долази јесен.
Ти си закаснила, јер теку реке.
Ти посустала ниси, јер ниси заборавила...
Ти ниси дошла зато
што може се доћи,
може се памтити ово,
може се сањати ово, може се заборавити на ово...
А било је тако сиње вече
да су пролазници уместо новина
носили беле птице...
1985.

* * *

Ніч горбами й долинами
прикрила квіти і траву
і срібні коси розплела
на спині.
Срібніють у сні
горби і долини з квітами,
темна трава
шелестить іскрами.
Ішов я до обрію
і боявсь розбудити її.
Випав із обрію промінь
і поранив тіло її.
І плакав я на зорі
один у полі...
1985

* * *

Ноћ је брдима и долинама
покрила цвеће и траву
и сребрну косу пустила
низ леђа.
Сребрено сјају у сну
брда и долине цветне,
тамна трава
шушти варницама.
Ходао сам ка небу
и стрепио да је не пробудим.
Паде са неба зрак
И рани јој тело.
И заплаках ја у зору
свм у пољу...

1985.

ТОНКА ОДІЖ

Пестячи розквітлі троянди
і нерозквітлі горбики
із рожевими шпилями,
відчуваю,
яка тонка одіж
на тілі молодої жінки.
1985

ТАНКА ОДЕЋА

Шарен расветали цвет руже
и нерасцветане грбе
њених бодљи
осећају
како је танка одећа
на телу младе жене.
1985.

ІЗ НИЗКИ МІНІАТЮР

БРУНЬКИ

* * *

Щілина - то звук.
Двері розчиняються, і відразу той звук,
і тоді ти виходиш.
Як це багато: однісінька щілина,
щоб відчути себе вільним
і зрештою - людиною.

* * *

Бути - це значить падати,
ми - це причини обріїв
кожного разу, як час нових зерен надходить...

* * *

Стеблина вітру
тремтить, нахиляюши світ.
І в тиші проступа стерня
усіх вітрів.

* * *

Спорожніли
кришталеві хатини квітів.
Залишилися зерна,
мов спогади
про заглиблення лету
від сонця до сонця
серед білих пісків життя.
1990

ИЗ ЦИКЛУСА МИНИЈАТУРА

ПУПОЉЦИ

* * *

Пукотина је звук.
Врата се отварају, и долази тај звук,
а тада ти наступаш.
Како је много - једина пукотина
да се осетиш слободан
и, најзад, - човек

* * *

Бити - значи падати,
постајемо разлози видика
поново, када долази време
новог зрна

* * *

Стабљика ветра
Трепери повијајући свет
и кроз тишину избија стрње
свих ветрова

* * *

Напуштене и давно празне
кристалне кућице цвећа.
Само шачица зрна -
као сећање
на дубине у лету
од сунца до сунца
пустиње беле живота
1990.

Данило Кононенко (1942)

* * *
Нини

Ці вечори, ці тихі вечори,
Коли сади плодами вщерть налиті,
Тоді я найщасливіший у світі,
Облиш усе. Присядь. Заговори.
Тремтять тополь зелені прапори,
Блищать зірки, мов вишні перемиті,
І ми удвох, розмовою зігріті,
У сяєві, що цідиться згори.
Рука в руці. І синій шал очей.
І ця земля, що нам повік належить,
Й твоє засмагле на вітрах плече
Мене хвилює, радує й бентежить.
А вечір в ніч відчутно так тече
І небеса супутники мережать.
Данило Кононенко (1942)

* * *

Нини

Тих вечери, тих тихих вечери,
Кад зреле воћке застану у лету,
Тада сам најсрећнији на свету.
И поред свега. Седни. Проговори.
Трепте јаблани, зелен-дрвореди,
Сијају звезде, к'о вишње опране,
А ми удвоје, у причи загрејани,
Под сјајем што се одозго цеди.
Рука у руци. Ока плавог пламен.
И земља која нам припада,
Твоје на ветру преплануло раме
Узбуђује ме, весели ме сада.
Вече се слива већ у ноћне таме,
На небо мрежа сапутника пада.

Марія Павленко (1944)

* * *

Прийми мене, як ти приймаєш матір,
І як її - нікому не віддай!
Бо і любов не можна вибирати:
Яка вже є, такою і приймай!
Навіщо так каратись і картатись,
Шукати у безмежжі, милий, меж.
В любові я не буду присягатись,
Я жінка, а любов - то жінка теж.

Марија Павленко (1944)

* * *

Прими ме, као што с мајком нађеш мира,
И не дај ме, к'о што се мајка не даје!
Јер ни љубав не може да се бира:
Ма каква да је - прихватај је.
Чему те распре ризика пуне,
И шта ће међе у пољу чистом.
Не желим да се на љубав кунем,
Она је, к'о и ја - жена исто.

Юрій Завгородній

***

волоокий вокзал
вузлом зав’язав
довгі колії
людських надій
переплетені лінії
людських доль
проштрикують
сірі вокзальні мури
і щезають за овидом
у серпанку димів
спалених слідів з молитов
1995

Јуриј Завхородни

***

станица буљава
у чвор смуљала
гвоздене пруге
људских нада
преплет линија
људских судбина
дотаћи ће
влажне станичне зидове
и нестати
у измаглици дима
речи спаљених
молитвених
1995

***

на часі проща
чистий плач
торкнеться верха вітражів
і світлим сяйвом
потече
на вкляклих...
1995

***

време је за хаyилук
чисти плач
дотаћи ће врх витража
и као светли сјај ће
потећи
ка онима на коленима...
1995

Василь Голобородько (1945)

* * *

Цибатий дощ
місить по калюжах болото
на гнізда ластівкам.
До річки бігає
- одна нога тут, друга там -
по воду, щоб поливати копицю сіна,
аби мак, бува, не запалив її.
І стомлений, лягає у траву
коло самих корінців.
1988

Васиљ Холобородјко (1945)

* * *

Дугоња пљусак
меси по барама блато
за гнезда ластама.
До реке трчкара -
- једном ногом овде, другом тамо -
по воду, да залије стог сена,
да га мак не би случајно запалио.
И уморан леже у траву
уз саме жилице.
1988.

ТЕРЕН ЦВІТЕ УДРУГЕ

Під білим каменем синя нитка жива
на ній намистинки дівочих поглядів
глибоко під землею два чоловіки
світять вогонь і розглядають сліди
босих ступок маленького хлопчика
який на камінь не наступає
чи перелітає
чи на той час перестає бути.
1988

ТРН ЦВЕТА ПО ДРУГИ ПУТ

Под белим каменом сиња нит жива
на њој су бисери погледа девојачких
дубоко под земљом два човека
пале ватру и посматрају на песку трагове
босих стопала малог дечака
који са камена слеће
или га прелеће
или за то време престаје да постоји.
1988.

НА КОСОВИЦІ

"Хмаро,
затули долонею сонце."
"А ти, дерево,
піди до криниці -
саме нап’єшся і мені принесеш".
"Хай пташка полетить,
їй нічого робити - співає,
а я тчу тіні з трави.
Хмара затулила долонею сонце.
Дерево виткало тіні з трави.
Пташка накрила крильцями пташенят у гнізді.
А я сходив до криниці по воду:
сам п’ю
і товаришам - косарям подаю.
1988

НА КОСИДБИ

"Облаче,
заклони дланом сунце."
"А ти, дрво,
иди до бунара -
само се напиј и мени донеси."
"Нек птица полети,
ионако дангуби - пева,
а ја ћу ткати сенке из траве."
Облак заклонио дланом сунце.
Дрво саткало сенке из траве."
Птица прекрилила крилима птиће у гнезду.
А ја одох на бунар по воду:
сам пијем
и пријатељима - косачима дајем.
1988.

ЧАКЛУН НЕСАМОХІТЬ

Він нахилився над криницею
а в ній плавав ріжок місяця
і, щоб не проковтнути його, він довго
думав, як напитися води,
а пити дуже хотілося,
і він рішуче нахилився над водою -
ріжок місяця обпік губи, язик
і застряг у горлі.
Він відійшов від криниці, а в горлі,
наче краватка-метелик на сорочці, світився місяць.
Коли ми підійшли за ним пити воду
то місяця у криниці уже не було.
1988

ЧАРОБЊАК НЕХОТИЦЕ

Он се наднесе над бунар,
а у бунару пливао месечев рог
и, да га не би прогутао, дуго се
мислио како да попије воде,
а био је жедан,
па се нагло сави над водом -
месечев рог му опече усне, језик
и застаде у грлу.
Он се одмаче од бунара, а из грла му,
као лептир-машна на кошуљи,
светлуцао месец.
Кад смо дошли за њим да пијемо воду
месеца у бунару већ не беше.
1988.

* * *

Хотів бути чоловіком
Щоб не танцювати - відрізав собі ногу
(перестав і ходити до друзів),
щоб не битися і не давати дулі - відкусив пальці
(не вмів і зірвати яблуко),
щоб не чути поганих слів - пообривав вуха
(не чув і гарних),
щоб не казали на нього носатий - викрутив носа
(став кирпатим),
щоб не бачити жаб - виколов очі
(але не бачив і троянд),
щоб раптом не бовкнути чого - відірвав язика
(не став казати і лагідних слів коханій),
Кожного дня він проводив
якусь пластичну операцію на своєму тілі,
щоб бути схожим на інших, на всіх.
1988

* * *

Пожели да буде човек
Да плесу одоли - одсече себи ноге
(па не долази другу у госте)
Да се никад не туче и шипак не пружи - одгризе прсте
(ни јабуку сад не убере)
Да не слуша ружне речи - откине уши
(не чује ни лепе)
Да му се "носати" не руга нико - уврне нос свој
(и доби прћаст)
Да не гледа крастаче - ископа очи
(али ни руже не види)
Да случајно не бубне нешто - језик ишчупа он
(престаде вољеној шапутати - "волим те")
Обави свакога дана
по једну пластичну корекцију
на сопственом телу да буде налик на друге, на све.
1988.
Віктор Кордун (1946)

БЕЗНАЙМЕННА ТИША

Пам’яті сіл,
вимерлих під час голоду
1933 року
1. Г р у д н е в і с у т і н к и
Лет
тіни хижака
в провалля.
Почовгана ногами
із-під землі
то тут, то там
луска холодна.
Розкидано хати,
як вибілені вітром
щелепи.
Нависають
із-під стріх
гостренні зуби
крижані.
Зловісний час.
І, скільки видно,
аж до обрію,
понакошлачувався
сірий смух.
У височеннім інії
безвихідно
блукають люди.
2. У б е з в і с т і
Глибшають
хати,
як западини,
і вирячають
на туман
великі більма
вікон.
Заносить
гостру клешню
вечірній Рак
з вологим золотим піском
на спині.
А глибоко внизу
у кожній
із осель давно минулих,
безверхих і безстінних
лежать
часові непідвладно
горілиць
і дивляться у небо
люди.
І коливається
у їхніх пучках
по пломінчику.
Метаються,
страхаючись
і безнадійно вириваючись,
тіні.
3. П і щ а н и й г о л о с
Змагання людей і землі -
могили незмінно глибшають.
Чи буде у них світати?
Чи засяє темінь земна? -
Піски білозубі довкола,
піски павутинні
і дерево це,
і гніздо з пташенятами,
троянда дівоча
і перстень, як знак вечірнього сонця, -
це все піщане.
А люди -
вони у проваллях сердець.

Віктор Кордун (1946)

БЕЗИМЕНА ТИШИНА

У спомен селима
изумрлим за време глади
1933. године
1. Д е ц е м б а р с к и с у м р а ц и
Лет
сенки лешинара
у понор.
Отрта ногама,
испод земље
час овде час тамо
кора хладна.
Разбацане куће,
као ветром окречене
вилице.
Висе
са стреха
зашиљени зуби
леденица.
Злокобни час.
И, док допире око,
све до хоризонта,
покошен
влажни астраган.
Преко згомиланог иња
безизлазно
тумарају људи.

2. У н е и з в е с н о с т и
Постају дубље
куће,
као клопке,
и буље
у маглу
велике беоњаче
прозора.
Надноси над њих
оштра клешта
вечерњи Рак
са влажним песком
дуж леђа.
А дубоко доле
у свакој кући
из домова прадавних,
без крова и зидова
леже
часови независно
ничице
и гледају у небо
људи.
И лелуја
с јагодица прстију им
по пламичак.
Љуљају се,
стресајући се
и безнадежно се отржући,
сенке.
3. П е ш ч а н и г л а с
Победе људи и земље -
редовно продубљују гробови.
Да ли ће у њима да свиће?
Да ли ће засјати земаљска тама? -
Белозуби песак около,
песак паучинасти.
И то дрво,
и гнездо са птићима,
дивљака ружа
и прстен, као белег вечерњег сунца -
све је пешчано.
А људи -
они су у провалијама срца.

* * *

Цей сніг іде - такий величний! -
немов наприкінці історії...
Стримить до серця по дотичній
і захлинається просторами.
Життя й кохання - тільки літо:
ще день, ще мить - і вже нема.
Що менше долю пережито, -
то довша випаде зима.
З насінням трав і мрій під снігом
своїх нових нарояень ждемо:
ми - лід з печалями і сміхом,
зело - коріння в чорноземі.
Летить стріла кудись - хто знає?
Снується промінь у світах...
Чи хтось оце життя безкрає
тримає в трепетних руках?
Віддати всього себе світлу
і над землею засвітати.
Зима, як білий крин, розквітла -
не відвернути, не зірвати.
Цей сніг іде - такий величний...

* * *

Пада тај снег - баш величанствен! -
к'о пред крај историје да је...
Из срца вири достојанствене,
простор му у грлу застаје.
Живот и љубав - лето само:
још дан, још трен - и нестане.
Што мање доле ми имамо -
зима ће дуже да остане.
С одсјајем трава, сан под снегом,
све чекамо рођење ново:
ми - лета с тугом и са смехом,
биље - у земљи коренове.
Куд лети стрела - ко ће знати?
Снује се зрака к световима...
Ко жели бескрајно трајати,
Устрептале тај руке има?
Целога себе светлу дати
и засјати над земљом видан.
Као крин бели, зима цвати -
нити се враћа, нит' прекида.
Пада тај снег - баш величанствен...

ІЗ ЦИКЛУ

ДАВНІ КРИПТОГРАМИ

12.
Чую знову:
в кожній з речей -

то тут, то там -
починається
тиха Таємна Вечеря.
17.
Ч у ж е с в і ч а д о
Нахилився
я над твоєю глибінню,-
і вона
не віддзеркалила мене.

ИЗ ЦИКЛУСА

СТАРИ КРИПТОГРАМИ

12.
Осећам поново:
у сваком разговору -
час овде, час тамо -
почиње
тиха Тајна Вечера.
17.
Т у ђ е о г л е д а л о
Нагнуо сам се
над твоју дубину -
и у њој се
нисам видео.

НЕМОВЛЕНЕ ІМ’Я
1. П р а п е р в і н ь
У чомусь незнаному,
зеленовихрому
гуляло невидимо:
цвіло безпричинно - буяло безлисто,
сміялось безгучно - ридало безслізно,
жило безупинно і дихало сріберно,
а що - невідомо.
І себе являло
то зблиском, то променем,
дощу крапелиною, сном надозерним,
а як - не збагнути.
Лиш тільки побачено
й названо його, -
змаліло й спинилося:
що перше - те лугом,
що друге - косулею.
Безмежна неназваність
в імені - берег.
2. Я т е б е н е н а з в у
Дивишся так далеко,
наче далеко в себе:
не тривожся, ні, -
я тебе не назву.
Ген ріки круглі
течуть за зграйками риб,
що примхливо пролинули тут удосвіта,
коли ще дені не усталився, -
ти дивишся в них далеко,
наче далеко в себе.
Табуни безликих і чистих вогнищ
блукають по бездоріжжях,
шукаючи призабуті яерела світла,
щоб ввійти у нього, -
ти дивишся в них далеко,
наче далеко в себе.
Хміль плететься і крутиться,
запрагши уподібнитись дневі
і сховати в прозорості тих звірят,
котрі ще не зазнали
від наших поглядів
обов’язковості тіла:
не тривожся, ні,-
я тебе не назву.
3. Д и м н а в у с т а х
Ім’я твоє - це берег
мого існування.
Благословляється на світ
твоїм розсвітним іменем.
Ним означаю кожен день,
молюся ним беззвучно
й цілющо сповідаюся.
Твоїм найменням заклинаю трави
і викликаю п’янкі дощі,
велю твоїм ім’ям
цвісти степам і лукам.
Мовчу так іменем твоїм,
аж терпне в роті,
і дим священний
гіркне на вустах.

НЕИЗРЕЧЕНО ИМЕ

1. П р а п о ч е т а к
У нечем незнаном
зеленовИгорном
шетало невидљиво:
цвало безразложно - бујало безлисно,
смејало се безгласно - ридало насуво,
живело бескрајно и дисало сребрно.
а шта је - не зна се.
Себе испољавало
час у даљини, час у зраку,
кишној капљи, сну надјезерском,
а како - то је несхватљиво.

Је л' само виђено
и поменуто -
оно се смањује и зауставља:
прво од пре - већ је ливада,
а оно друго - коса је.
Безгранична неназваност
у имену је обале.
2. Н е ћ у т е н а з в а т и
Гледаш тако далеко,
као далеко у себе:
не бој се, нећу -
нећу те назвати.
Гле, реке округле
теку за јатима риба
што својеглаво пролетеше ту пред зору,
па се још увек не уморише -
ти гледаш у њих далеко,
као далеко у себе.
Опијеност се плете и кружи
са жељом да се изједначи с даном
и да сачува бистрину оних зверчица
које још нису схватиле
из наших погледа
обавезност тела:
не бој се, нећу -
нећу те назвати.
3. Д и м н а у с н а м а
Име твоје - то је обала
мог постојања.
Свет је благословен
твојим именом свитања.
Њиме сваки дан обележим,
њиме се молим у ћутању
и благотворно исповедам.
Именом твојим бајем трави,
призивам занос киша,
њиме налажем да цветају
ливаде и степе.
Ћутим тако именом твојим
да ми се грло стеже,
и свети дим
на уснама ми резни.

СВЯТО ВОДИ

Мокрі ще й досі
вузький твій човен -
цілісіньку ніч
я плавав у ньому.
Як зоря вже зійшла
та й розкрилась червоно:
ах, якою водою пречистою
обілляв я тебе!
Чи то паморозь
стала тобі ув очах величезних,
чи то льодом тонким
уся річка взялася?

ПРАЗНИК ВОДЕ

Мокра је још увек
уска твоја барка -
целе тавне ноћи
ја плових у њој.
Кад зора изрони
раскрили се рујем:
ах, пречистом водом
како те умивах!
Да л' ти се то иње
хвата у очима крупним,
Да л' се ледом танким
сва река увила?

ОБРУЧКА В ПОЛІ

Проростають сніги,
вруняться білою озиминою:
то сяє в полі трилистому, наче триранному,
тобою забута обручка на пальці.
І вже ні ти сама,
ні подібні до тебе очима й серцями
сестри води і сестри трави
більше не вгледять її.
Не вийти мені в те поле до тебе,
не переступити межі обручки,
не вивільнити тебе ні з обручки, ні з поля:
сидиш ти маленька в тому колі високому,
як на подвір’ї срібному,-
своїм дзеркальним образом граєшся,
наставляєш його прпти маку і соняхів,
відбиваєш листя та промені.
І десь далеко
вчуваєш ту руку,
що затуляються нею
гнізда імен та зерен.

БУРМА У ПОЉУ

Клијају снегови,
пупољају белом озимином:
то сија у пољу тролиста, као тројутра,
бурма с прста коју си заборавила.
И већ ни ти сама,
ни сличне теби по очима и срцима
сестре воде и сестре траве
више је неће видети.
Нећу моћи да дођем у поље,
нећу моћи да прескочим међе бурме,
нећу те ослободити ни из бурме, ни из поља:
седиш мала у том обручу високом,
као на подворју сребрном -
својим се углачаним ликом играш,
подмећеш га испред мака и сунцокрета,
да се у њему огледају листови и зраци.
И негде далеко
осећаш ону руку
којом се заклањају
гнезда имена и зрна.

ЗЕЛЕНИЙ ПЛАЧ

1.
Глухо цокотять
у потоках листя
білі камінці сорок.
Вітер їх оголяє
і знову захлюпує
зеленою повінню.
Важчає
місячна серга
смаглявого серпня;
зав’язь літа
збирається на гілках
у краплини.
2.
Друга серга села -
старезна дзвіничка:

не розпукнутися їй ніколи
диким цвітом шипшини.
Дівчина вийшла з неї -
де ж дзвіничка поділася?
А на віях дівочих
зелена сльозина.
Шовкова сорока
одним оком - у ніч,
а другим - у день
задивилась:
рябіє.
Хоч сумуй - не сумуй:
все тече,
і трави -
як плач землі.
3.
Дочасно
твої зірвалися сльози -

посипались по садах
сливи зелені.

ЗЕЛЕНИ ПЛАЧ

1.
Мукло звецкају
крај потока листови
бели камичци сврака.
Ветар их разголићује
и опет прекрива
зеленим поводњем.
Све тежа је
минђуша месеца
препланулог августа;

замеци лета се
скупљају на гранама
крај капљица.

2.
Друга минђуша села -
стара девојка:
неће процвасти никада
дивљим цветом шипурка.
Девојка је изашла из њега -
где је звончика пупила?
А на трепавицама девојке
зелена сузица.
Свилена сврака
једним оком - у ноћ,
а другим - у дан
погледала:
шарени.
Туговао - не туговао:
све тече,
и траве су -
као плач земље.
3.
Засад се
твоје сузе роне -

воћњаке засуле
шљиве зелене.

МІСЯЧНА СТЕЖКА

1.
С т р і т е н н я
Лоша
на студених ніжках
таке бліде,
наче б його удосвіта
ще й у срібній короні
колись убито, -
це ще не місяць,
це - тільки місяцесяйність
блукає узимку
між селами.
Виходить
хлопчик у морозяних кучерях
і поїть його
з долонь.
І вже:
хмарний кінь,
роспустивши гриву
зі снігу
на ліси і на луки,
повільно сходить у небо,
мовби вертається.
І за ним - розтанулим -
сіється
світла стежка.
У кризі долоньок -
усміхнений дотик
місячних вуст.
2.
Д у ш а у х в и л я х
Срібним перснем
котиться
сліпа весняна повінь.
Скільки ж це часу збігло?

Вже ані душі навколо:
нема чиїми очима
воді дивитися.
Прагне зіниць
прозорість,
кучерявиться ввись
по білих слідах:
що вище -
то променистіше,
а в небі вже
обіймається
золотим обручем.
Тепер це: місяць.
Кришталева -
зоря чи душа? -
тоне внизу у хвилях.
3.
З а р у ч и н и з м і с я ц е м
На місці втонулого -
за одну тільки мить!-
мрево рибини.
А була ж і у нього
золота обручка.
Як була вона схожа
на круглий
місячний рот
води вечірньої!
Місячне зерня
глибоко в серці.
Туга і відчай
у непроникну луску ріки
огорнулися.
4.
Т е к у ч и й к і н ь
Дихає холодом
риб’яча паща
яерела.
Обхопив променисто руками
власну голову місяць.
Темніє
текучий кінь,
спливаючи іскрами,
і воду свою спиває.
Чіткішають обриси:
його самого
і обручки на дні.
5.
П і д в о д я н и м д е р е в о м
Місяцева тінь - вода.
Звелося з неї
дерево холодне.
Під ним -
сріблясосяйний хлопець
на воронім коні.
А на піску лишили хвилі
недовершені обличчя.
Тінь води
відлітає в далекі далі
нічними птахами.

МЕСЕЧЕВА СТАЗА

1.
С р е т е њ е
Ждребе
на студеним ножицама
тако бледо,
као његово свитање
још и са круном
некад убијено -
то још није месец,
то - само тек месечина
прве зимске дане
спушта међу села.
Излази
дечак с хладним увојцима
и пије
из шака.
И већ:
коњић од облака,
распустивши гриву
од снега
на шуме и ливаде,
лагано одлази на небо
као да се враћа.
И за њим - истопљеним -
посејана
светла стаза.
А у леду шака -
осхмехнути додир
месечевих уста.
2.
Д у ш а у т а л а с и м а
Као сребрн прстен
котрља се
слепи пролећни поводањ.
Колико је то времена пролетело?
Више нигде ни живе душе:
нема чијим очима
да се вода гледа.
Чезне зеница
бистрина,
коврyа се увис
белим траговима:
што више -
све блештавије,
а у небу се већ
појављује
златан обруч.
Сад је то: месец.
Кристална
зора или душа? -
утања доле у таласе.
3.
В е р и д б а с м е с е ц о м
На месецу потонулом -
за један само трен! -
кроз маглу се привиде риба.
А имао је и он
златну бурму.
Како је личила она
на округла
месечева уста
воде вечерње!
Месечева зрнца
дубоко у срцу.
Туга и очај се
непрозирном љуштуром реке
огрнуше.
4.
К о њ к о ј и т е ч е
Издишу зиму
рибље шкрге
врела.
Умива блиставо шакама
сопствену главу месец.
Затамњује се
текући коњ,
отпловљује у искрама,
и воду своју испија.
Лелујају обриси
њега самог
и бурме на дну.
5.
П о д в о д е н и м д р в е т о м
Месечева сенка је - вода.
Издигло се из ње
дрво хладно.
Под њим -
сребрнасто сјајан дечак
на враном коњу.
А на песку таласи оставили
недовршене ликове.
Сенка воде
одлеће у далеке крајеве
узлетом ноћних птица.

ПОКИНУТА ХАТА

Моєму батькові - на спомин душі
Замкнулось коло,
і розлилися в ньому білі соколи. -
Померлий
відійшов
у сяйво.
Проступають
ізсередини
пухнасті голки інею
і покривають тіло.
Великоока галузка
душі,
така пресвітла - світла,
схилилася над ним.
Жалобним голосом
сопілки,
наче срібло,
прокреслює для себе крила.
До чашки із водою
і до хліба
ніхто не доторкнеться
ні день,
ні два,
ані віки:
чиста стіна
у дзеркалі.

НАПУШТЕН ДОМ

Мом оцу - за помен душе
Затворио се круг,
и разлили се у њему бели соколови. -
Умрли је
стигао
у сјај.
Излазе
изнутра
пахуљаве иглице иња
и прекривају тело.
Крупноока гранчица
душе,
тако светла-пресветла,
сажалила се на њега.
Тужним гласом
фруле,
као сребром,
просеца себи крила.
Чашу с водом
и хлеб
нико неће дотаћи
ни за дан,
ни за два,
ни навек:
само зид
у огледалу.

КРАПЛИНА ТИШІ

Мамо,
вже навколо нашої хати
звужується
тиші сувій суцільний.
Не зацвіли
цього літа
ні гарбузи твої,
ні мальви.
Те намисто,
що ми назбирали
по узбережжях щоденних озер
самозгортних,
вже заважке й захолодне
для тебе.
На постелі своїй
світлій-світлій
меншаєш,
меншаєш.

КАП ТИШИНЕ

Мама,
већ се око наше куће
омотава
огромна труба тишине.
Нису процвале
целога лета
ни лубенице твоје,
ни слез.
А замена,
оно што набрасмо
по обалама свагдашњих језера
саморасло,
већ је тешко и хладно
за тебе.
У постељи се својој
светлој-светлој
смањујеш,
смањујеш.

З ЦИКЛУ

МАТЕРИНСЬКІ ПІСНІ

4.
віють вітри:
розхлюпують дівоче волосся
дунаями по наших степах
віють вітри:
видувають усе земляне
із лісів, із дощів і людей
віють вітри
і болить моє серце
запало воно межи люди
і зростає виновим кущем
схилився над ним
матері променистий образ
і небесні долоні
розпростер наді мною
11.
укрившись від смерті
китайкою крові

маковою тінню
став під нею
забутий на бойовищі козак -

віки не вставав:
не поранений навіть
червоніє поле
з весни до осені -
то зринає пам’ять
то снігами заноситься
як вітер шугає над ним
вороний плач коня

ИЗ ЦИКЛУСА

МАТЕРИНСКЕ ПЕСМЕ

4.
вију ветри:
вијоре девојачке косе
преко дунава наших степа
вију ветри:
издувавају све земљано
из шума из киша и људи
вију ветри
и боли ме срце
запало је међу људе
и ниче као чокот
наднео се над њим
од зракова саткан лик матере
и небеске дланове
простире изнад мене
11.
сакривши се од смрти
кићанком крви
сенком мака
под коју стаде
на бојишту заборављен козак -
вековима не устаде:
не рањен никако
црвено поље
од пролећа до јесени -
час зри сећање
час снегом се затрпава
као ветар лети над њим
врани плач коња.

ПОГОНЯ

То вже тікає не косуля, -
то свище між дерев
рогатий вітер.
А смерть слідом петляє
на чотирьох тремтливих ніжках
в сполоханому руні.
Вовки відстали,
і продовжує погоню
із останніх сил
дух вовковийний,
вирвавшись із тіл.

ПОТЕРА

То већ не бежи срна -
то међу стаблима звижди
рогати ветар.
То смрт по трагу иде
на четири уздрхтале ноге
у накострешеном руну.
Вуци су застали
и потеру наставља
из петних жила
дух вучији,
што се отео из тела.

Леонід Кисельов (1946)

* * *

Я ніхто для тебе, як Улліс -
Пам’ятаєш - в давнім грецькім міті.
Шерхлими вустами непомітно
До її волосся доторкнись.
Я ніхто для тебе. І дарма
До твоїх долоней серце лине.
Всю її - кохану і єдину -
Винести очима крадькома.
Я ніхто для тебе. То моя
Власна доля і нічна скорбота.
І востаннє - пошепки вже -
Видихни легке її ім’я.

Леонид Кисељов (1946)

* * *

Ја сам за тебе нико, као Улис -
Сети се грчког мита који знамо.
Да се неприметно уснама сувим
Дотакне њена бујна коса само.
Ја сам за тебе нико. И узалуд
Моје би срце у твој списак радо.
Сву бих је - вољену, једину, младу -
Погледом својим да изнесем крадом.
Ја сам за тебе нико. И, случајно,
То је и мени, видим, наречено.
И на крају већ шапућући - тајно
С уздахом име повери ми њено.

Василь Маруга (1947)

ТАМ, ДЕ ТИ БУЛА

Там, де ти була,
хвиля берег миє,
Сунуться піски
сивих узбереж...
Одцвіла зоря,
загула завія
Там, де ти була,
там, де ти живеш.
Там, де я живу,
вже тебе немає:
Самота німа -
там, де я живу.
Сизий вітерець
квіт надій ламає,
Облетілий цвіт
падає в траву.
Там, де ти живеш,
де мене немає,
Не моя любов
на зорі сурмить.
Там, де ти була,
погляд мій шукає
Півзабутий день,
проминулу мить.
Там, де я живу,
впали роси ранні,
Перший морозець
сивину зіткав.
Там, де я живу,
в білому тумані
Звільна розтає
білий пароплав.
Там, де ти була,
голублива мрія
Досі ще стоїть,
молода, та все ж
Хвиля впертих днів
буйно берег миє
Там, де ти була,
там, де ти живеш...

Васиљ Маруга (1947)

ТАМО, ГДЕ СИ БИЛА

Тамо, где си била
обала ми облак,
Претаче се песак
с коса седо-сивих...
Прецвала је зора,
олуја завија
Тамо где си била
тамо где ти живиш.
Тамо, где ја живим,
тамо нигде плама:
И самоћа нема -
притиска ми главу.
Ветар голубији
цвет надања слама,
Откинути цветак
ту пада у траву.
Тамо, где ти живиш
и где нема мене
Не труби у зору
моја љубав љута.
Тамо, где си била,
траже моје зене
Заборављен дан,
минули тренутак.
Тамо, где ја живим
зора росом сине,
Први мраз седине
да извезе бод.
Тамо, где ја живим
из магле белине
Ослобођен клизне
бели пароброд.
Тамо, где си била
нежна машта лије,
Још увек ту стоји,
све једнако млада
Минута тих дана
у обалу бије
Тамо, где си била,
тамо где си сада.

Світлана Жолоб (1947)

* * *

Білим деревом стану,
коли ти відлетиш, коханий, -
від твоїх поцілунків останніх
цвістиму безперестану.
Подивися на мене без болю
зі смертного навіть туману:
відлітаючи за тобою,
білим деревом стану...

Свитлана Жолоб (1947)

* * *

Постаћу дрво бело,
ако одлетиш камо -
од твог пољупца врелог
цветаћу непрестано.
Чак и из магле пред гробом
гледај ме, мили, без бола:
у узлету за тобом,
постаћу бела топола...

Михайло Шевченко (1947)

* * *

Сказала жінка:
- Більше не люблю.
І зраду цю ніколи не пробачу.
Отут тобі самому постелю.
Отут сама накаюсь і наплачусь.
Між нами прірва. Ні доріг, ні меж.
Між нами чорна пустка протікає.
Ніколи не почую, як гукнеш,
Сама тебе довік не погукаю.
Я повторив:
- Ніколи. Ані-ні...
І палець сам собі поклав на губи.
І цим сказав:
- Не озовись мені
Довіку, хоч ненавидиш, хоч любиш.
- Навіки різно: в мене світ один,
У тебе інший світ.
І різні сфери.
Між нами сльози і чужі сліди.
Між нами ніч, замок, поріг і двері.
Твій світ для мене, мов стіна, глухий.
Мій світ до тебе буде обережний.
Ніколи не зіходяться шляхи,
Які ведуть в світи у протилежні.
А місяць так між хмарами летів,
І реготав, і нам гримаси корчив,
Немовби знав, як різні два світи
Обіймуться у ложі миротворчім.
1988

Михајло Шевченко (1947)

* * *

Рекла ми је жена:
- Не волим те више.
Погледи се наши одсад неће срести.
Постељу ћу само теби да наместим.
Кајаћу се сама, сама да уздишем.
Међ' нама је амбис. Ни међе, ни стазе.
Међ' нама ће одсад црна пустош лећи.
Нећу никад чути ако ми шта кажеш,
Нити ћу ја сама теби ишта рећи.
Ја понових:
- Никад, од овога трена...
Прст на усне ставих, да се види јасно,
И тиме јој рекох:
- Буди за ме нема
И када ме волиш, и кад мрзиш страшно.
- Свак за себе вечно: ти у свој свет уђи,
Ја имам сопствени.
Свак у својој сфери.
Међ' нама су сузе и трагови туђи.
Међ' нама је тама, катанац и двери.
Твој свет ће од мене неми зид да штити.
А мој свет ће опрез и ћутња да бране.
Путеви се наши неће укрстити,
Пошто они воде на супротне стране!
А месец се међу облацима јасним
Кикоће и мига гримасама горким,
Зна да ће та два света у загрљај пасти
На постељи мекој, старој миротворки.
1988.

Наталка Нікуліна (1947)

ФРАНЧЕСКА

Пекельна буря, вітри там пекучі
Хапають душі у танку скаженім
І кидають їх у бездонні кручі...
"Пекло". Пісня В
Летить. Темноволоса голова
Відкинулась назад у напівмлості,
І тіло, опираючись вогневі,
Химерно вигнулось, неначе квітка
Незнаної блідої орхідеї.
Кому відомо, скільки в цих очах,
які прикриті віями густими,
Жалю нестерпного за світлим небом,
За теплим сонцем і за голубами...
Але в пекельнім вИгорі жорстокім
Вона з коханим вічно. Вічно...
Смутна Франческо! Дивно як ведеться:
У пеклі це довічне покарання -
А на землі це часто зветься щастям.

Наталка Никулина (1947)

ФРАНЧЕСКА

Паклена бура, ветровима врелим
Хвата тамо душе у коло помамно
И баца их низ бездану стрмен.
Пакао, Песма В
Лети. Тамнокоса глава
Забачена назад у здвојности,
И тело што се опире ватри
Нестварно се извило, попут цвета
Незнане беле орхидеје.
Ко ће видети колико је у тим очима,
Скривеним иза густих трепавица,
Неизмерне жалости за светлим небом,
За топлим сунцем и за голубима...
Али у пакленом је вИгору жестоком
Она с вољеним заједно, заувек. Вечно...
Тужна Франческо! Испада чудно:
У паклу је то вечна казна -
А на земљи се често зове срећа.

ПОТАЄМНЕ

Я бережу від тебе таїну
І лагідну, і трохи сумовиту,
Що всі мужчини - потихеньку діти,
Чи то їм - в молодість,
чи то - у сивину.
В тобі, як і в усіх, живе дитя,
Наївне часом, часом і жорстоке.
Лиш жінка знає з точністю до кроку
І невмолимість і красу життя.
Коли побачу "рятівну" олжу,
Або твоє мовчання винувате -
В мені, у женщині,
прощає - мати.
Але цього тобі я не скажу.

ТАЈНО

Чувам од тебе тајну
И љупку, и мало тужну,
Да су мушки - помало деца,
И у младости,
и кад оседе.
У теби, као у свим њима, живи дете,
Час наивно, час окрутно.
Једино жена зна до танчина
И сву суровост и чар живота.
Кад „спасоносну" лаж осетим,
Или ћутање твоје преступничко -
У мени, у жени
опрашта - мајка.
Но то ти никад нећу рећи.

Галина Паламарчук (1948)

* * *

Я знов прийду і світлий погляд
Немов знічев’я підведу:
Ти пам’ятаєш, серед поля -
Там вітер пестив лободу?
Ти не забув, як цілувались
Лошата ніжні і смішні.
А ми стояли, дивувались,
Сидів метелик на мені.
Ти пам’ятаєш, як ласкаво
Трава схилялась до струмка?
Зозуля горло полоскала
Водою з сонного ставка.
Спліталися із сонцем тіні
В затерплих зарослях ожин,
А юна стежка аж тремтіла:
"Чого ж ви йдете, як чужі?"

Галина Паламарчук (1948)

* * *

Доћи ћу опет и светли поглед
Као ни из чега ћу да вратим:
Да ли се сећаш, ишли смо пољем -
Ветар је лободу мазио затим.
Знаш како су се целивали
Ждребићи неспретни и нежни.
Ми смо стајали и гледали.
А на мене слете лептир снежни.
Сећаш се с каквом нежношћу трава
Савијала се ка шуму брзака?
Кукавица је грло испирала
Водом из поспаног рибњака.
Сенка се сунцем омотава
У густим стаблима купина,
Док млада стаза подрхтава:
„Што идете к'о два туђина?"

Микола Луків (1949)

* * *

Ідуть і йдуть у Києві дощі.
Намокли парасольки і плащі.
Пливе на річку схожий тротуар, -
Ані зірок, ні сонця із-за хмар.
Майдани, парки, вулиці, мости,
Напнуті над трамваями дроти,
Розсипані у просторі вогні -
Усе немовби в летаргійнім сні.
А в нашім домі затишок, тепло,
І ми удвох, і хилиш ти чоло
Мені на груди, й діти наші сплять,
І тихо краплі в шиби шарудять.
Спокійно, мирно, світло на душі, -
Ідуть і йдуть у Києві дощі.

Микола Лукив (1949)

* * *

Падају, падају у Кијеву кише.
Амрели се и мантили натопише.
Тротоар клобуча као поток какав -
Ни звезда, ни сунца иза тих облака.
Улице, тргови и сваки градски кут,
Трамваји и жице напете над њима,
Расуте ватре у градским просторима -
Све као да је у летаргичном сну.
А у нашем дому је мир и топлина,
Нас двоје смо сами, главу у тишини
Спушташ ми на груди, деца нам већ снују,
И тихе се капи у шипражју чују.
Душа се сјајем испуњава све више -
Падају, падају у Кијеву кише.

Наталя Дзюбенко (1953)

ПРИТЧА ПРО ЗОРЮ

Вона була блакитною, несмілою,
Летіла на далекий небокрай.
Та висота хлопчині заболіла,
Він вирішив: "До себе забираю".
Бо що зоря? Така собі марниця.
Який із неї людям є хосен?
Причинна дівка чи відлюдна птиця, -
Ох, скільки можна дати їй імен.
Він ту зорю забрав в свою гостину.
Він їй напік солодких калачів,
Сто одежин наклав у довгу скриню, -
Вона ж... втекла від нього уночі
На вітер і холодний, і тривожний.
За нею вслід. А вже той слід потах.
Вона сказала: "Нам разом не можна".
Вона сказала: "Зрозумій, я птаха.
До тебе більше не вернуся. Пробі.
Я тільки тут прекрасна. Угорі.
І звідки в тебе ця сумна хвороба:
Руками доторкатися зорі?"

Наталија Дзјубенко (1953)

ПАРАБОЛА О ЗВЕЗДИ

Била је светло-плава и несмела,
Летела је на удаљени крај неба.
Та висина је младића заболела,
И он одлучи: „Узећу је к себи."
Јер шта је звезда? Сићушна залудница.
Какву ће корист људи од ње имати?
Истинска девојка или надљудска птица -
Ох, каква јој имена све могу дати.
Он звезду доведе у своју пуну кућу.
Па јој гомилу дивних колача испече,
И изнесе јој одежду задивљујућу -
А она... чим дође ноћ, од њега утече

На ветар хладни што ће је узбудити.
Младић за њом. Не успе траг да јој прати.
Она ће: „Не можемо никако заједно бити."
Она му рече: „Ја сам птица, чуј, схвати.
Више се нећу вратити. То свакако.
Јер само горе сам лепа и чудесна.
И откуд ти та болест, жалосна тако:
Да рукама дотичеш звезду с небеса?"

Тарас Федюк (1954)

ПЕРЕДВЕСНА

Чорно-білі птахи
Чорно-білі дерева
Чорно-білі сніги
За вікном голубіють.
Я не знаю, де ти,
Моя ніжна Маріє, -
З чорно-білих очей
Кришталева сльоза.
Я не знаю, де ти,
Телефони не знають,
І не знають листи,
Що ідуть над землею.
Скоро буде весна
Молоденька і дика,
Сніг у море стече
З чорно-білих полів.
Скоро буде любов.
Буде та, що не кликав.
Буде в небі дрібненький
Букетик птахів...
І не буде тебе,
Моя ніжна Маріє, -
З чорно-білих очей
Кришталева сльоза.

Тарас Феђук (1954)

ПРЕТПРОЛЕЋЕ

Црно-беле птице,
Црно-бело дрвеће,
Црно-бели снег
Иза прозора се плави.
Ја не знам где си,
Моја Маријо нежна -
Из црно-белих очију
Кристална сузо.
Ја не знам где си,
Телефони не знају,
И не зна лишће
Што се над земљом креће.
Брзо ће бити пролеће
Младо и дивљачно,
Снег ће у море утећи
Из црно-белих поља.
Скоро ће љубав да буде.
Да буде она, незвана.
Да буде на небу мали
Букет птица.
А неће бити тебе,
Моја Маријо нежна -
Из црно-белих очију
Кристална сузо.

НАДІЯ КИР’ЯН (1946)

ПРОКРУСТОВІ ЩАСЛИВЦІ

- У тебе задовгі руки, - сказав Прокруст. -
Відрубаємо - і ти будеш щасливий.
- У тебе задовгі ноги, - сказав Прокруст. -
Відрубаємо - і ти будеш щасливий.
- У тебе задовгі вуха, - сказав Прокруст. -
Відрубаємо - і ти будеш щасливий.
- У тебе задовгий язик, - сказав Прокруст. -
Відрубаємо - і ти будеш щасливий.
- А в тебе завелика голова, - сказав Прокруст. -
Відрубаємо - і ти будеш щасливий.
Потім на загальних зборах
безрукі, безногі, безвухі, без’язикі,
безголові щасливці
в один голос славили Прокруста,
бо він подарував їм
щастя.
1991

Надија Кирјан (1946)

ПРОКРУСТОВИ СРЕЋНИЦИ

- Теби су предуге руке, - рече прокруст. -
Одсећи ћемо их, и бићеш срећан.
- Теби су предуге ноге, - рече Прокруст. -
Одсећи ћемо их, и бићеш срећан.
- Теби су предуге уши, - рече Прокруст. -
Одсећи ћемо их, и бићеш срећан.
- Теби је предуг језик, - рече Прокруст. -
Одсећи ћемо га, и бићеш срећан.
- А теби је прегломазна глава, - рече Прокруст. -
Одсећи ћемо је и бићеш срећан.
После су на заједничким зборовима
безруки, безноги, безухи, они без језика,
безглави срећници
сви у глас славили Прокруста,
јер он им подари
срећу.
1991.

Ігор Римарук (1958)

ПЕРШИЙ СНІГ

Почавсь як вірш:
із шурхоту вночі,
уривчастий - іще й не сніг, а видих -
зі смужки світла,
з пальців, на плечі завмерлих...
Із небес несамовитих -
пізніше, з обгорілих верховин
століття - напролом, обвалом, гулом -
пізніше! - він засипав місто, він
згинав, сліпив! - здавалось, не затулиш
од нього очей і пліч,
не вбережеш!...
І зник як вірш -
раптово,
Лишились -
видих,
світлий, ніби ніч,
і небеса -
сліпі й важкі як слово.

Игор Римарук (1958)

ПРВИ СНЕГ

Почео као стих:
из шуштања у ноћи,
на махове - још није снег, тек уздах -
из писте светлеће,
из прстију, на рамену замрлих...
Из неба помахниталог -
после, са огорелих врхова
столећа - продором,
лавином, хуком -
после! - он је завејао град, он је
савијао, слепио - чинило се,
не можеш да заклониш
од њега ни те ноћне очи
ни рамена
да сачуваш!...
И нестао, као стих -
у трену летећи.
Остао
уздах
јасан као ноћ,
и небо -
тешко и слепо попут речи.

* * *

Погляд виткавши з нитки зеленої
з темних підземних струмків
вколиш тишу вологою голкою світла,
що в ранці рухоме,
і пісок потече поміж пальців,
і час поміж білих пісків
у яких не розгледіти
нашого недовговічного дому.
Так, ми тут недовго:
всього лиш на мить,
від дощу до зорі,
що пульсує мов риба на березі,
й час розпанаханим горлом ковтає...
Лиш на мить! - і зметнеться
плавцем огневистим, огенним
д’горі
І встотає наш дім,
і підземне , земне твоє світло встотає.
Тільки в пам’яті нитка зелена! -
а все ж сирова і міцна:
так зорі зв’язала плавці
що не вирветься, срібна, віками.
Прокидайся ж! -
а ранок спливати з оцього
хлипкого вікна
буде спершу словами, нитками, струмками...
лиш потім пісками.

* * *

Поглед саткавши од нити зелене
од тамних подземних потока
бодеш мук влажном иглом светлости
што у рани се креће,
и песак потече из опуштених шака
и време из белог песка,
у којем се разазнати не да
наша кратковечна срећа.
Не, ту нисмо задуго:
тек само за трен,
од кише до зоре
што на обали рибом пулсира
и време разјапљеним грлом брише...
Тек за трен! - и вине
перајима пламеним пламено
увис,
и у вечност наш дом,
и подземну светлост, и земну уздиже.
Тек у сећању влат зелена!
али сирова као канап:
тако везала зори пераја,
да не истргне сребрна довека.
Разбуди се!
а јутро ће да исплови
из прозорских шара
као реч, или влат, попут потока...
после већ - као пешчана река.

Мария Матіос (1959)

***

...Застряну я колись
між будинком й парканом –
І з доброчесних уст посунеться між трав:
o Ця жінка не дурна.
o Але, напевно, п’яна.
o А, може, муж лишив?
o Чи любчик обікрав...
Та я не підніму свої остеклі очі,
Не задрижить моя палка рука:
Я з радості умру, що вийшла з цеї ночі,
Де я була чужа усім, крім будяка.
1995

Марија Матиос (1959)

***

...Запећу једном
између чичка и плота –
Из часних уста кренуће травом:
o Није луда та жена сама.
o Али је сигурно пијана.
o А можда ју је муж напустио?
o Или је драги издао...
А ја нећу да подигнем стакласте очи,
Нити ћу помаћи своју руку-жишку:
Од радости ћу прецрћи што изиђох из ноћи
Где туђин бејах свима, сем чичку.
1995

Ірина Мироненко (1960)

ЧАЮВАННЯ

Не вистачає
цукру до чаю.
Дівчині хлопця
не вистачає.
Воду гарячу
з бубликом п’ю.
Я Вас, одначе,
й досі люблю.
Чистить синиця
дзьоба об хвіртку.
Вставити б спиці
в бубличну дірку.
Обід зробити
з вербової гілки
та й покотити
лихо під гірку.
Ще б тому колесу
так умоститися,
щоб Вам опівночі
перечепитися.
Так не обійдеться
те цілування.
Вам ще оділлється
це чаювання.

Ирина Мироненко (1960)

ЧАЈАНКА

Недостаје
шећера с чајем.
Девојци момак
недостаје.
Проврелу воду
с ђевреком пијем.
Ја Вас волим
к'о и раније.
Сеница с вратница
чисти, не чека.
Ставићу игле
у отвор ђеврека.
За ручак спремити
врбову грану
па га скотрљати
низа страну.
Он ће у подножју
тако лећи,
да Вам у поноћ
пут препречи.
Тако се неће заобићи
оно целивање.
Оствариће Вам се
очекивање.

Юрій Андрухович (1960)

ДУЕТ

До нічного пейзажу тулився невиспаний вітер.
Між землею і небом висячі плантації квітів...
У червоних кульбабах електроосвітлення вулиць
дві самітні тендітні душі - рука в руку - вгорнулись
Між землею і небом ходили поет і блудниця.
Був на ньому позичений фрак, а на ній -
з реп’яхами спідниця.
І такі вони бачили сни, що зірки були заздрі,
І були вони досить смішні, але й, кажуть, прекрасні.
Їх невтолене так і боліло невтоленим -
У безлюдні піски повтікати б їм степом оголеним.
Але це було щастям: у ночі туманні та хмарні
заблукати у місті, де квітнуть осінні ліхтарні,
і довіку ходити удвох по висячій плантації,
де кульбаби горять і наспівані сни повертаються.

Јуриј Андрухович (1960)

ДУЕТ

Уз пејзаж се поспано прибио поспани ветар
Међу земљом и небом висеће плантаже у цвету...
У црвеним маслачцима расвете улица
су две крхке, напуштене душе, приљубљене - лицем уз лице.
Међу земљом и небом су шетали песник и блудница.
У изнајмљени фрак он обучен,
а на сукњи од чичака иглице.
Док се сновима на којима завиде звезде предају,
тако дирљиво смешно и заиста дивно изгледају.
Неутољиво њихово вапило неутољивим -
нека безљудна пустара зове кроз степу огољену.
Али беше то срећа: у ноћне магловите сате
ићи градом, где јесењи фењери цвату,
и довека се шетати тако, на плантажи висећој,
где маслачци светлуцају враћеним сновима среће.

Іван Малкович (1961)

* * *

Кожний день
до мене
навідуються кораблі
вони усідаються під смереками
і важко дихають зябрами
тоді я нанизую їх
на вербову гілку
і несу до океану
а якщо ви якогось дня
побачите корабель
зі смерекою
замість вітрил
то дозвольте йому
притулитися до вашого берега
і не зломіть
його високої
смереки

Иван Малкович (1961)

* * *

Сваког дана
ми се
указују бродови
они се заустављају под смрекама
и дишу на шкрге
онда их ја нанижем
на врбову гранчицу
и носим их у океан
а ако једног дана ви
угледате брод
са смреком
уместо једра
дозволите му
да се привије уз вашу обалу
и немојте сломити
његову високу
смреку

Василь Махно (1963)

* * *

Сніг летить з останніх століть
і сторожа обдерта стоїть
і стинає ті голови вражі
і солодку звізду на язик
аби голос, згорівши, не зник
бо не вимести з горла ту сажу.
Чи в різдвяну сльоту надворі
заблудились вар’яти й царі
обминаючи світ і господу
на чолі письмена, на руці
на столі, як свічки в молоці
Божих слів нерозгадані коди
Хтось вписав в цей святий циркуляр
на самітниць і кінчених лярв
на п’яниць з пролетарського кодла
тільки тягне грекиня ще нить
і століття навпіл надломіть
видно чорний квадрат й чорне коло
Ліній рівні ряди, голоси
хто сторожу для кого просив
відгортаючи сніг як завісу
півстоліття лежить горілиць
в головах сонми збуяених птиць
і два круга утворюють вісім.
Самота у металі числа
Мідь осіння у шкіру вросла
письмена як ікона зчорніли
але там ні шиша, ні гроша
тщльки дуля і "на хрен душа"
птиці дзьобають зерно нестигле.
Суєта з тебе ліпить страшну
до століть прикипілу вину
дар твій вимокне ув алкоголі
апокаліпсис ствердлих осіб
Аби місце ніхто не посів
ніби циркулем виріжеш в колі.
1998

Васиљ Махно (1963)

* * *

Веје снегом прохујали век
и стражари у ритама тек
овлаш скидају вражје главе
вреле звезде на језику сласт
прети нестанком горели глас
грло стеже од гараве славе
Да л’ у божићни лапави чар
светом лутају просјак и цар
мимоишавши свет и господу
тајним писмом жигосани лик
млечне светлости лелујав крик
Божјих речи тајновитог кода
Неко уписа у тај свети спис
распуштенице, гамад и гмиз,
пролетере-пијанце и друге
само вуче још Гркиња влат
и на прелому векова знак
црног квадрата и црнога круга
Равне линије, гласова низ
чему стража, због кога ту бди
снежну завесу откривши кришом
пола века - на леђима див,
јато слуђених птица над њим
и два круга се сплела у осам
Зри самоћа у метални број
бакра јесењег и коже спој
Свето Писмо ко икона црно
али нема ни паре ту, знај
само шипак и "шта ће ми рај?!"
кљују птице недозрело зрно
Ваја таштина твоју ћуд
крив си свима за туђи блуд
дар твој проври у алкохолу
тврдокожаца вековни страх -
због фотеља им застаје дах
као шестер уоквириш болом
1998.

ЕЛЕГІЯ ВОДИ

Усі веселки випили восу - і риби літають в повітрі
велика яма світового океану - чорна діра - порох замислу -
що вислизнив рибиною з рук - і повернувся п’ятьма хлібами
повернувся сумовитим поглядом вибіленого як парус світла
рибалки приходять
до човнів перевернутих як мушлі
що гудуть гулом минулого: тиньк води -
вогкий запах і ластовиння солі - бридкі медузи -
розпластаними плямами покрили лінію берега
Порипують човни - вітер сушить їм ребра -
а позеленілі сіті розхитують тінями замість дерев.
1998

ЕЛЕГИЈА ВОДЕ

Све дуге света попише воду - и рибе у ваздуху лете
на земљи јама океана као бездан - црна рупа -
- прахом замисли
из руку попут рибе клизну - и са пет погача стиже,
враћа се погледом сетним светлости испијене као једро,
рибари прилазе чамцима полеглим као шкољке
у којима прошлост хучи; воде шум -
влажан мирис и пеге беле соли - гадне медузе -
омлитављеним мрљама прекрише линију обале
Под шкрипу чамца - ветар суши му ребра -
позеленеле мреже уместо дрвећа љуљају сенки сплет.
1998.

Борис Шчавурський (1963)

НОЧІ ЗВАБ

Памґяті "Західного вітру"
Не той казкар, мабуть, мене водив
по тридесятих царствах потойбічних,
бо всі казки давно були помічені,
і всі роки мої були полічені.
І я напився мертвої води.
І я, напившись мертвої води,
став неживим, але й не мертвим, став я,
мов немовля, безпам’ятним, в проваллях
дрімучого такого православ’я
покинутий, що Бог не приведи.
Про що я думав, хлепчучи, мов звір,
ту воду мертву - про маленьку зграю
одної крови, слова, часу, краю
чи про дива, які хоча й бувають,
але в цім світі їм немає вір?!
А, може, просто я передчував,
що ніч прийде, вгорнувши, мов лататтям,
три постаті край згаслого багаття
трьох сіроманців і криваве клаптя
четвертого когось. О ночі зваб!
1998

Борис Шчавурски (1963)

НОЋИ ИСКУШЕЊА

За сећање на "Западни ветар"
У погрешну ме бајку води пут
кроз краљевства и царства Богом дана
јер све су бајке давно неком продане
и све су моје године већ пробране
и мртву воду окусих ја ту.
Ја пехар мртве воде испих сав
ни жив, ни мртав ту постојим, вирим
у бездан сећања и себе видим,
без трага животног се вере стидим,
сам настојим да нађем излаз прав.
О чему мислих - лочући к’о звер
ту мртву воду - да ли о свом стаду
што исте крви Богу дане краде,
о чуду блиском, каквом нема наде
у овом свету, где су лажи све?!
А можда само слутих трен
кад ноћи латице свој заклон пруже
где вукови пред мртвом ватром туже
и рите крваве над њима круже.
О мрачних ноћи искушења плен!

1998.

ПІЗНЄ БАРОКО

Знову і знову завіти нові

перегортаєш, немов ненароком.
Може, то плаче бароко в тобі,
пізнє бароко.
Може, то мужність проснулося чи
привидом бродять останні надії,
може, в тобі ще й досі звучить
плач Єремії.
Пізно гадати! Гортай сторінки,
та обростай пилюгою і мохом.
Темні століття. Темні думки.
Пізнє бароко.
1998

КАСНИ БАРОК

Поново изводе завета свих
листаш без циља, слутиш пре рока -
јеца ли у теби барока стих,
касног барока.
Да ли то храбрости подстицај нов
или се привиде нестале наде,
или у себи ослушкујеш зов
пророчких јада.
Касно за слутње! Тражи свој рај
испод прашине историјског тока.
Мрачна су столећа. Мрачан је крај
касног барока.

1998.