Лирске песме

Ой ясне сонце високо сходить, А низенько заходить, Чогось, братця, да чумацький отаман По доріжечках ходить. Ой да білі ручки ломить, Й він словесно й говорить, Ой що з-під гаю, Та з під темного лісу Розбійники виїжджають, Що найстарший превражний син розбійник На сивому ...

Ой та зажурились Стрільці січовії, Як Збруч-річку[1] переходили, Що стільки народу Впало за свободу, Встояти не було сили. Ой та зажурились Стрільці січовії, Стали дрібні сльози лити: Буде ворог клятий Батьками орати, Матерями волочити. Ой не тішся, враже, Що весь край, то ваше...

Ой високо сонце сходить, А низько заходить; Ой ходить піп по вівтарю Та листи читає: «Чому, чому галаганців У церкві немає?» «Ой як же нам, наш батюшка, До церкви ходити,— Загадують десятчики В клуні молотити; Що брат косить, що брат косить, А батько молотить, Сестр...

Ой матінко-зірко, Як у строку гірко: Куди хилять, то й хилюся, Бо я всіх боюся. Ой матінко-зоре, Яке в строку горе: Ні доїсти, ні допити, Ні сісти спочити! Ой матінко-вишня, Чи я у вас лишня, Що ви мене туди дали, Де я непривишна? Ой матінко-пава, Тепер я пропала, Що ви мене туди...

Із-за гори вітер віє, А в долині тихо, Добре було на Вкраїні, А тепера лихо. За молодих панів стало Трудно на роботу: Увесь тиждень на панщині, А собі в суботу. А в неділю до схід сонця В усі дзвони дзвонять,— Десятники підвіконню На панщину гонять. Чоловікам за неводом Раненьк...

— Грицю, Грицю, до роботи! В Гриця порвані чоботи… — Грицю, Грицю, до телят! В Гриця ніженьки болять… — Грицю, Грицю, молотити! Гриць нездужає робити… — Грицю, Грицю, врубай дров! — Кахи-кахи! Нездоров… — Грицю, Грицю, роби хліб! — Кахи-кахи!...

Віє вітер на долину, Колише билину. Рід до роду листи пише Та на Україну. Пише листи розмаїті, Пише, розсилає Все на тую Україну, Де родину[1] має. Ой роде ж мій, роде, Ой роде ж мій милий, Розійшовся по Вкраїні, Як туманець сивий. Туман сивий, туман синій, Піднімися вгору...

Вилітали орли З-за крутої гори — Заплакали молодії хлопці, Сидячи в неволі. Вони заплакали, Ще й заголосили: «А в кого ми, пани-браття, Цеє заслужили? Чи в Господа Бога, Чи в свої громади, Що нас, таких молоденьких, В некрути забрали. В некрути забрали, Ще й попарували, На руки й...

Розлилися круті бережечки, Гей, гей, по роздоллі; Пожурились славні козаченьки, Гей, гей, у неволі. Гей ви, хлопці, ви, добрі молодці, Гей, гей, не журіться, — Посідлайте коні воронії, Гей, гей, садовіться! Та поїдем у чистеє поле, Гей, гей, у Варшаву Та наберем червоної китайки,...